“Поема Сходів” Цветаєвої

В “Поемі Сходів” Цветаева зображує символічний образ Сходів людського безправ’я, навіяних самотньому й з життям у Парижу. Символічним є й фінальний образ поеми: жителі величезного будинку зробили бунт, підпалили будинок, і Сходи зруйнувалися. Ключові образи-символи “Поеми повітря” – вічність і смерть. У цей самий період Цветаева створила віршований збірник “Після Росії. 1922-1925″(“Після Росії”, 1928) і знаменитий поетичний цикл “Вірші до Пушкіна” (“Вірші до Пушкіна”, 1931), а також цикл “Вірші до Чехії” (“Вірші

до Чехії”, 1938).

Дослідниця творчості Цветаевои А. Саакянц відзначає, що “у Чехії Цветаева виросла в поета, що у наш час справедливо зарахований до великих. її поезія говорила про безсмертний творчий дух, що шукає абсолюту в людських почуттях. Найбільш заповітної цветаевською темою в цей час постійна філософія й психологія любові… Зображення людських страстей досягало в неї подекуди справді шекспірівської сили, а психологізм, глибинне дослідження почуттів можна зрівняти із блуканням по лабіринтах людських душ у романах Ф. Достоєвського”.

Зверталася Цветаева й до драматургії, у якій розроблювала мотиви

античної міфології (трагедії “Аріадна” – 1927 і “Федра” – 1928, і до прози, переважно мемуарної й літературно-критичної: критичні есе “Епос і лірика сучасної Росії” (“Епос і лірика сучасної Росії”, 1932), “Мистецтво при світлі совісті” (“Мистецтво при світлі совісті”, 1933), “Поети з історією і поети без історії” (“Поети з історією й поети без історії”, 1934), книги спогадів “Живе про живий” (“Живе в живому”, 1933; спогаду про Г. Волошина), “Полонений дух” (“Полонений дух”, 1934; спогаду про А. Білий), “Нетутешній вітер” (“Нетутешній вітер”, 1936; спогаду про Г. Кузьміна), літературно-критичні роботи “Мій Пушкін” (“Мій Пушкін”, 1937), “Пушкіна й Пугачов” (“Пушкін і Пугачов”, 1937), книга прози “Повість про Сонечку” (“Повість у Сонечке”, 1938) і др.

Ще в поетичній юності, немов передбачаючи долю своєї творчої спадщини, Цветаева написала один зі своїх шедеврів:

Моїм рядкам, написаним так рано,

Що й не знала я, що я поет,

Непостійним, начебто бризи з фонтана

Або іскри з ракет…

Що ввірвалися, розстебнуті й уперті,

У задушливий і застарілий храм;

Моїм рядкам, де юність коло смерті,

Нечитаним рядкам

Похованим у магазинах безневинно,

Де їх ніхто рукою не зачіпав, –

Моїм рядкам, як стародавнім винам,

Ще прийде сприятлива година

(“Моїм рядкам…”, пров. В. Богуславськои)

Її пророчі слова збулися. Нині Цветаева – одна з найшанованиших поетів срібного століття росіянці поезії






Зів'яле листя у серці і пам'яті поета.
“Поема Сходів” Цветаєвої