Петербург Достоєвського

Петербург Достоєвського хворий. Його жителі – також: хто морально, хто фізично. Характерною рисою, за якою ми впізнаємо людей, вражених хворобою, є нав’язливий нездоровий жовтий колір.

Жовті шпалери й меблі жовтого дерева в кімнаті старої лихварки, жовте від постійного пияцтва обличчя Мармеладова, жовта комірчина Раскольникова, жінка-самогубець із жовтим пропитим обличчям, жовтуваті шпалери в Сониній кімнаті, перстень із жовтим каменем на руці Лужина. Ці деталі відбивають безвихідну атмосферу існування героїв твору, є провісниками недобрих подій.

Однак у романі є й зелений колір, колір «фамільної» мармеладовської хустки. Цю хустку, наче хрест, носить Катерина Іванівна, а потім – і Соня Мармеладова. Вирушаючи за Раскольниковим, який іде зізнаватися в злочині, Соня вдягає на голову зелену хустку....

Вона готова взяти страждання коханого на себе і цим спокутувати його провину.

В епілозі, у сцені переродження Раскольникова, змарніла після хвороби Соня з’являється у тій самій хустці. Зелений колір, колір страждань і надії головних героїв твору, перемагає жовтий колір хворого Петербурга. У їхніх змучених і блідих обличчях засяяла «зоря оновленого майбутнього», вони готові сприймати нове життя.

У своєму зображенні Петербурга Достоєвський близький до Гоголя й Некрасова, у творах яких місто постає перед нами задушливим, брудним, непридатним для здорового, нормального життя всіх його мешканців. Петербург Раскольникова й Акакія Акакійовича з гоголівської «Шинелі» – це місто, в якому живуть «маленькі люди». Петербург Достоєвського і Некрасова – літній, коли пробуджена природа грає усіма барвами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)
Loading...
Петербург Достоєвського