Печально я гляжу на наше поколенье

І. Епоха Лєрмонтова. (Лєрмонтов прийшов у літературу наприкінці 30-х років XІX століття, після розгрому повстання декабристів, у період найжорстокішої реакції. Це позначилося на характері його творчості, тематиці творів: самотність, нерозуміння оточення, відсутність однодумців.)
ІІ. Протиставлення свого покоління героям минулого. (Надія на народ – казкового богатиря, що переміг Наполеона. У “Бородіно” (до 25-річчя бою) відкрито говорить сучасникам: “Богатыри не вы”. “Дума” – мотиви трагічності, безвихідності. Ідеали волелюбності, суспільної активності залишилися в минулому. Головний докір поколінню – у бездіяльності, байдужості до добра і зла. Свідомість неможливості що-небудь змінити. Безцільне життя молоді – “як рівний шлях без мети”. Страх перед владою, байдужість до суспільних питань.)
ІІІ. Вирок поколінню. (“Ни мысли плодовитой, ни гением начатого труда”. “И ненавидим мы, и любим мы случайно…” Таке покоління нічого не зможе дати нащадкам.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Печально я гляжу на наше поколенье