Патріотичний пафос поезій “Катерина” і “Додому” Л. Кисельова

Кожна країна має офіційні символи (наприклад, герб чи гімн), існують також символи і неофіційні. Так, літературний герой, природний об’єкт, рослина або тварина в різні часи ставали символами тих чи інших держав.

Цікаво поміркувати, що ж є символом України. Напевно, Дніпро. А ще – Запорозька Січ і образ козака. Звісно, калина – невід’ємна частина фольклору. Може, образ сліпого старця-бандуриста. Якщо говорити про літературу, україн­ська культура тримається на символі Шевченка – ця непересічна особистість давно вже стала справжнім

образом-символом, набагато вагомішим, ніж про­сто письменник. Шевченко створив настільки важливі образи, що частина з них самі стали символами. Наприклад, образ Катерини. До цього образу і звертається Л. Кисельов у своєму вірші. Важливості й вічності образу Катерини і присвячено його поезію із однойменною назвою.

Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей.

Такими словами починає вірш автор. Вже з перших рядків ми розуміємо його думку: Катерина – філософський і психологічний образ-символ, історичний і людський тип, значення якого неоціненне.

Він навіть називає Катерину Мадон­ною. Поет наголошує, що цей образ – узагальнений образ матері-страдниці, близький до образу біблійної Марії – варто берегти і не забувати:

Тільки би Шевченкова Мадонна В сніжне небуття не полягла!

Заклик Л. Кисельова одразу викликає відгук в душі читача – насамперед через щирість слів поета, через душевність і красу його поезії.

Патріотичний пафос був властивий творчості Кисельова. Зокрема, любов до дому відображена у поезії з промовистою назвою “Додому”. До того ж автор вва­жає домом не якийсь конкретний дім, а місто – Київ. У вірші протиставляються два міста – Київ і Москва. Хоча з поетичних рядків ми не можемо зрозуміти усіх подій, що відбувалися в цих містах, ми одразу бачимо ставлення автора. Київ для ліричного героя – дім, Москва – лише простір, де відбулися певні події. Л. Ки – сельов не розповідає прямо про те, що ж відбулося у Москві – тільки побіжно згадує “марево тих марень, тих розмов”. Але, які б життєві сцени не поєднували його з іншими містами, ліричного героя тягне додому – “до міста всіх кохань, де тополині вранішні тумани”, золото бань Софії, київські пагорби. Відчуття дому – одна з найбільших цінностей для героя, а можливість повернутися туди – велике щастя, яке не затьмарить легкий сум.

Читаючи вірші Кисельова, я відзначив для себе дві основні риси його тво­рів – патріотичність і гуманізм. Автор дуже любить свою землю, любить Людину. Л. Кисельову випало дуже складне життя, але йому вистачило сили духу не втра­тити віру в добро, в батьківщину, в людей…






Твір тепло отчого дому.
Патріотичний пафос поезій “Катерина” і “Додому” Л. Кисельова