Осмислення життя у поемі В. Маяковського “Хмара в штанах”

В. Маяковський – один із кращих поетів початку XX століття, століття глибоких соціальних змін. Поема “Хмара в штанах” була закінчена до липня 1915 року. У ній поет виступає як “тринадцятий апостол” (перша назва поеми, заборонена цензурою), що персоніфікує прийдешню революцію. Революція для Володимира Маяковського – це руйнування старого світу в ім’я створення нового, загибель в ім’я народження. Поема відбивала розпущену силу мільйонів, що стихійно піднімаються проти капіталізму і вже усвідомлюють свій шлях до боротьби.

Поема

була прямим відгуком на імперіалістичну війну, хоча окремі метафори і порівняння були навіяні злободенністю, наприклад: “Тіло твоє я буду берегти і любити, як солдат, підрублений війною, непотрібний, нічий, береже свою єдину ногу”. В. Маяковський у поемі “Хмара в штанах” прагнув всім змістом дійти до самого кореня людських страждань у тім устрою суспільства, що робить війну неминучою. У поемі виражене співчуття страждаючій людині, а також прославляється активність самих пригноблених і знедолених. Похід проти слабостей людей, покалічених і обдурених капіталізмом, викриття ілюзій і оман страждаючої людини
минулого органічною частиною заколотного пафосу “Хмари”. У поемі відбилися настрої мас, які ще далеко не позбулися від непевності у своїх силах, від перебільшення сил ворога: “Чую: тихо, як хворий з ліжка, зстрибнув нерв. І от, – спочатку пройшовся ледь – ледь, потім забігав, схвильований, чіткий”. Відвернене протиставлення страждання щастю, несамовите оспівування страждання і жертви уривалися дисонансом в активну, бунтарську проповідь “Хмари”. І для цього минулого свої причини.

Страждання праці і рабства, неуцтва і здичавіння, убогості і моральної деградації, у які капіталізм увергнув широкі працюючі маси, не могли пройти для них безвісти. Маяковський з надзвичайною силою затверджує молодість нового світу, нового шляху: “У мене в душі жодного сивого волосся, і старечої ніжності немає в ній! Світ проти міццю голосу, іду – гарний, двадцятидворічний” . Маяковський відкидає “старе життя”: “Геть вашу любов!”, “Геть ваше мистецтво!”, “Геть ваш лад!”, “Геть вашу релігію!”. Ці чотири лементи “Геть!” допомагають осмислити ідейне значення поеми. Але в реальному русі образів всі чотири кричать про одне: всією своєю поемою Маяковський добирався до головного, істотного зла, дратуючись загальними нещастями і всіма нещастями ліричного героя. Поет з’єднує його особисті переживання з переживаннями всієї країни. Могутній голос трибуна, що виступає від імені багатьох, масштаб узагальнень, істинність і сила почуття народжують у Маяковського високий стиль, урочисту інтонацію.

Поема з її прямим звертанням до пригноблених і знедолених, з її твердженнями великої місії поета-апостола, з її принциповим протиставленням живого розмовного мовлення “красивості” і вихолощеної мови модерністської літератури об’єктивно успадковувала і по-своєму розвивала революційно-демократичні традиції, відкинуті поетами декадансу. Поема “Хмара в штанах” – це чудовий добуток, написаний людиною, що щиро вірить в ідею революції, в прекрасне світле майбутнє, у неминучість щастя. Саме ця щирість і є, на погляд літературознавців, причиною того, що навіть зараз, коли суспільство перебудовується, життя змінюється, поема В. Маяковського залишається прекрасним зразком художнього слова, відбиваючи осмислення старого життя і перехід до нового.






Твір чому кохання вічна таїна.
Осмислення життя у поемі В. Маяковського “Хмара в штанах”