Олександр Олександрович Блок (1880-1921)

Є поети, чия творчість входить у наші серця як неоціненний дар, з яким ми ніколи не розлучаємося. Серед них – Олександр Блок. Блока я вважаю не тільки найвизначнішим поетом першої чверті XX століття, але й людиною-епохою, тобто найхарактернішим представником свого часу…” А. Ахматова. Видатний російський поет, драматург, публіцист Олександр Олександрович Блок народився 28 листопада 1880 року в домі дідуся – ректора Петербурзького університету Андрія Миколайовича Беке-това. Батько майбутнього поета – Олександр Львович Блок, наділений

гострим, скептичним розумом, неврівноважении, деспотичний і скупий, був юристом, професором Варшавського університету. Мати – Олександра Андріївна, талановита жінка, добре обізнана з літературою та мистецтвом. Маленького Сашка обожнювала вся дружна родина матері, балувала прислуга. Його називали царевичем і принцем – не лише тому, що він мав чудові локони і вишукані риси обличчя, але й через те, що він був від природи щирим і доброзичливим.

Велике значення для формування образності мислення майбутнього поета мали поїздки влітку до маленького підмосковного маєтку Бекетових – Шахматово. Олександр Блок

назавжди палко й ніжно полюбив цей клаптик землі – будинок на високому пагорбі, розкішну природу, мальовничі береги річки Лутосні. “Мої ранні вірші – це щебетання птахів, шелестіння дерев і мелодії лісів, почуті в Шахматово”, – згадував митець. З шести років у Сашка виник інтерес до поезії – він захоплено читав вірші Жуковського та Полонського. Коли хлопчикові виповнилося дев’ять років, його віддали до Введенської Петербурзької гімназії, після закінчення якої він продовжив навчання на юридичному факультеті Петербурзького університету. Незабаром юнак зрозумів, що припустився помилки у виборі майбутнього фаху (займатися юриспруденцією йому було нецікаво), і перейшов на філологічний факультет. Влітку 1897 року Олександр Блок пережив перше юнацьке кохання – на курорті Бад-Нугейм він познайомився з синьоокою красунею Ксенією Садовською, якій згодом присвятив один з кращих своїх любовних циклів – “Через дванадцять років”. У цих поезіях крізь туман років проступає образ дивного й незабутнього “синього марева”.

У студентські роки одним із найбільших захоплень Олександра Блока був театр. Улітку він із величезним задоволенням брав участь в аматорських спектаклях у маєтку Боблово (ця садиба, що належала Д. І. Менделєєву, другу й університетському колезі А. М. Беке-това, знаходилася в декількох верстах від Шахматово). Там Олександр Блок познайомився з шістнадцятирічною дочкою Дмитра Менделєєва Любою, в яку закохався на все життя. Саме їй було присвячено одну з найкращих збірок “Вірші про Прекрасну Даму”. Цей океан любовних гімнів, звернених до коханої, став справжнім ліричним злетом молодого Блока. Роман Олександра Олександровича з Любов’ю Дмитрівною Мен-делєєвою був досить напруженим, нервовим. Блоку доводилося зазнавати і мук ревнощів, і тяжкої пригніченості через сувору холодність Люби. Але все одно він не втрачав надію на щастя, яке пов’язував лише з цією золотоволосою, рум’яною й радісною дівчиною. Реальні

Перипетії реального роману – ревнощі, холодність, туга, радість – все перетворювалося на образи його поезій. Вони були складними для сприйняття, а іноді просто незрозумілими. Але через їхню ускладнену символіку все одно проглядали конкретні події. Отже, у “Вірші про Прекрасну Даму” є життєва основа, проте реальні факти перетворені тут на поезію, піднесені до узагальнень та символів. 17 серпня 1903 року в селі Тараканово, що між Шахматовим і Бобловим, у стародавній білій церкві над рікою було влаштоване весілля.

У будь-якій повсякденній дрібниці поет бачив присутність вищого сенсу, йому здавалося, що життя має таємну сутність, свою душу, яку треба зуміти сприйняти і осягнути. Вже тоді молодий, сповнений світлих надій Блок перебував під величезним впливом ідеалістичного вчення Володимира Соловйова – відомого філософа, талановитого поета, релігійного публіциста і критика. Дуалістичне вчення Соловйова визнавало подвійну природу всього існуючого: зовнішній світ, згідно з цією філософією, є лише блідою копією духовного світу – світу, що відкривається не багатьом, а винятково обдарованим і обізнаним. Блок переймається не тільки вірою у вищий сенс буття, а й надією на якнайшвидше визволення цього буття від зла і гріха. Поет, так само як і Соловйов, вважав, що мудра Світова Душа – Вічна Жіночість – може стати Визволительницею світу. В уявленні Олександра Блока одвічна місія Вічної Жіночості, Визволительки світу, втілюється в його нареченій – Любі Менделеєвіи. Вона для нього – Світла, Вічна, Царівна, незрівнянна Дама. Такий ідеальний образ своєї коханої створює поет у своїй ранній ліриці. Згодом Олександр Блок познайомився з відомими поетами-сим-волістами – В. Брюсовим, Д. Мережковським і 3. Гіппіус. Навесні того ж року відбувся його літературний дебют: деякі вірші надрукував Мережковський у своєму журналі “Новий шлях”, а деякі з’явилися в “Літературно-художньому збірнику” студентів Петербурзького університету і в альманасі “Північні квіти”. В жовтні 1904 році, побачила світ перша книга Блока – “Вірші про Прекрасну Даму”.

Тим часом у віршах Блока все частіше почали звучати мотиви смутку й непевності. Це було пов’язано передусім з тим, що життя в Росії ставало все тривожнішим і похмурішим, а його стосунки з дружиною все складнішими і заплутанішими. Іноді поетові здавалося, що вони з Любою стали чужі один одному, що їх ніщо не пов’язує. І хоч як важко, похмуро бувало на душі в поета, він все одно завжди повертався до неї, своєї Милої, Незрівнянної, кохав її великим, безсмертним коханням, не міг жити без неї. Любові Дмитрівні поет присвятив безліч віршів, у тому числі чи не найлі-ричнішу поезію “Про доблесті, про подвиги, про славу” (1908).

Важливою подією в житті Блока було його знайомство з Горь-ким. Олександр Олександрович відразу ж вирізнив його з-поміж сучасних йому літераторів. “Сьогодні з усього багатолюдного зібрання мені особливо сподобався Максим Горький – простий, чесний і сумний…”, – написав він А. Бєлому.

Восени 1906 року Блок створив ліричну драму “Балаганчик”, яку було поставлено в театрі В. Ф. Коміссаржевської. Вистава стала подією в історії російського театру початку XX століття. Режисером її був молодий В. Е. Меиєрхольд. Вистава пройшла бурхливо, навіть скандально: тут, на прем’єрі, зіткнулися прихильники нового і старого напряму в мистецтві. Того ж року було написано “Незнайому” – геніальну баладу про творчу силу уяви людини, про вічне прагнення людського духу до світлого й високого. Вульгарність ресторанів з їх сонними лакеями наче розчиняється в якомусь мареві, виникає відчуття якоїсь таємничості – і з’являється Вона. Уже немає сірої повсякденності, а Й1 лише поезія, пристрасне бажання бачити красу – “чарівну далечінь”.

Світову війну Олександр Блок сприйняв байдуже, а Жовтневу революцію – захоплено, відразу повірив у те оновлення, що вона несе з собою, у її творчу силу. Всього за два дні – у січні 1918 року – написав він поему “Дванадцять”, в якій оспівував революцію, .висловлював свою віру у світле майбуття. У перші роки Радянської влади Блок багато сил віддавав просвітницькій діяльності і з гордістю говорив про “купу зробленого” заради щасливого майбутнього молодої держави. Його не лякали матеріальні нестатки, побутове безладдя, відсутність грошей. Він наполегливо працював і оптимістично дивився в майбутнє.

З щемливою гіркотою поет довідався, що його улюблене Шахма-тово розгромлене, що немає вже того місця, з яким були пов’язані щасливі дні його життя. Навесні 1921 року у Блока з’явилися перші симптоми страшної хвороби. Боліли руки й ноги, виснажувала слабкість, було важко дихати, боліло серце. Він лежав у своєму крихітному кабінеті в квартирі на Офіцерській вулиці і задихався. З ним була тільки Любов Дмитрівна. Помер Блок 7 серпня 1921 року.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Олександр Олександрович Блок (1880-1921)