Один раз на контрольній по географії (оповідання)

Учителька географії Наталя Вікторівна зайшла в кабінет і сказала: Ну що, 7-Б, я сподіваюся, усе підготувалися до контрольної роботи? Клас відповів смутним мовчанням, хтось горестно зітхнув. Наталя Вікторівна початку писати завдання на дошці. Хтось став судорожно перегортати підручник, сподіваючись знайти відповідь, поки вчителька коштує спиною до класу. Хтось мріяв, щоб почався землетрус, якого в цих краях отродясь не бувало, і всіх терміново евакуювали. Хтось, зовсім не думаючи про контрольний, щось розповідав сусідові по парті. І раптом пролунав обережний стукіт у двері. Мисочкин, що сидів ближче всіх до дверей і вже звик “працювати швейцаром”, пішов відкривати. У дверях, що відкрила, здалася голова людини з пишною бородою. Чемно привітавшись, він звернувся до вчительки:

– Вибачите, будь ласка, можна вас на хвилиночку? Учителька скомандувала класу: “Щоб я не чула жодне го звуку!” – і вийшла за двері
– Наталя Вікторівна, – прохальним голосом сказав чоловік, – не
могли б ви відпустити мого сина з уроку? Чи бачите, я цілий рік був у відрядженні на Північному

полюсі й дуже скучив по ньому
Наша “географичка” обожнювала свій предмет і дуже любила подорожі. При словах про Північний полюс у неї зайнялися очі; іншого такого випадку могло не представитися. Наталя Вікторівна попросила полярника розповісти класу про свою подорож
– Діти, – сказала вона, – зараз ви послухаєте оповідання про Північний полюс із вуст людини, що тільки що приїхало звідти, а контрольну роботу напишете в наступний раз
У класі від радості пролунали оплески, і все із вдячністю подивилися на свого “рятівника”.






Есе на тему журавлі яких шукає людина все життя.
Один раз на контрольній по географії (оповідання)