Образ копача Бонавентури в п’єсі «Сто тисяч»


У п’єсі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» виведені два основних образи. Перший – цс ненажерливий сільський глитай Герасим Калитка, що увібрав у себе найгірші риси вдачі: грубість, жадобу, скнарість, гонитву за наживою. В цьому образі автор показав тих, хто із соціальних низів видерся на вищий щабель і на чужім нещасті влаштував свій добробут.

Другий – це копач Бонавентура, який щодалі більше опускається на соціальне дно. Бонавентура не може пристосуватися до нових умов. Та він, мабуть, і не збирається цього робити. Він живе у якомусь своєму світі, незрозумілому для інших. Живе своїми мріями, його зовсім не бентежить те становище, в якому він опинився. Не дає йому спокою тільки один предмет – Боковенька Бонавентурі здасться, що саме там за одному йому зрозумілими прикметами він відшукає скарб. А викопані гроші він мріє витратити не на побутові потреби, а на мандрівку до Парижа. Він навіть вміє «балакати» по – французьки.

Бонавентурі докоряють, що він тридцять літ шукає грошей, але й досі нічогісінько не знайшов, але копач велике значення надає тим речам, які він все-таки викопав: окам’янілому дереву, ступці мідній, сковороді. Він усіх переконує, що ці предмети важливі для науки. Копач навіть одіслав їх одному професорові, що кургани розкопує.

Копач – дуже щедра людина. Бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив.

Тільки чесним шляхом мріє розбагатіти Банавентура, а про нечесний прибуток він говорить: «Я, слава богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв».

Крім того, що Бонавентура багатий своєю мрією, він багатий на всякі жарти, дотепи та прислів’я. З повагою ставиться Бонавентура до науки: «Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш». Закликає він і інших не йти проти науки. Знає також копач напам’ять всі вірші Шевченка, цитує «Енеїду» Котляревського.

У господарських справах Бонавентура був дуже неосвічений і непрактичний. Хоч він, осмислюючи свій досвід, і казав: «Тілько гляну, зараз бачу», – проте давав такому хазяїну, як Калитка, зовсім не хазяйські поради: завести садок, ставок, пасіку, на що Калитка одказував йому: «Ви все на витребеньках!» Та попри всі свої «витребеньки», Бонавентура дуже простий у побуті. Коли зайшла мова про відпочинок, він попросився в клуню. «Я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. Є сама – добре, а нема- кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув – мало журився, проснувся, встав – встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»…

В образі копача Бонавентури автор п’єси показав низи тогочасного соціального ладу, що складалися з обіднілих вкрай селян і розорених поміщиків, які не могли пристосуватися до існуючих умов.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)
Loading...



У чому трагедія печоріна.
Образ копача Бонавентури в п’єсі «Сто тисяч»