Ніч біля річки

Ми на березі річки. Приємно дивитися в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Сонце розфарбувало небо в багряні кольори. Але от і воно залишає свої володіння. Усе вщухає.

Невгамовний коник тріскотить ще в траві, але незабаром і він замовкає, і все занурюється в морок ночі. Пташка, що спізнилася у своє гніздо, безшумно пролітає в пітьмі.

Взагалі, не так уже й темно! Хто розкидав ці зірки по небосхилу, хто повісив цей місяць, хто розсіяв морок ночі? Світлячки в траві й у небі, вони висвітлюють дивним блиском смарагдову траву.

Видно, як риби юрбляться біля відбитка місяця у воді і як раптом кидаються вбік, чогось злякавшись. Аж ось з’являється величезна зубаста щука, вона ще не заснула і так налякала рибок.

Літня ніч дуже коротка, і ми, захопившись цікавою розмовою, незчулися, як вона минула.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...



Твір роздум про людські крила.
Ніч біля річки