Не подумали (твір-оповідання за поданим сюжетом)

Теплого літнього ранку двоє друзів Мишко та Андрій вирушили на рибалку. Навколо панувала тиша. Лише чути далеке кумкання жаб, яке посилювалось з наближенням до річки. На траву вже випала роса, над річкою стояв невеликий туман. Хлопці спокійно йшли звичною для них стежиною. Аж раптом Мишко зупинився і Андрій, не очікуючи такої зупинки, вдарився в спину товариша.

Біля самого берега, трохи прихований очеретом, погойдувався на хвилях човен. Це ж скільки риби можна піймати, якщо відпливти трохи подалі! Ця думка промайнула в друзів. Це ж їхня мрія:

попливти на човні, порибалити. Нарешті чудова нагода. Вони зрозуміли один одного з півслова. Миттю опинилися в човні й всілися за весла. Не відразу вдалося відпливти, але вперті хлопці не здавалися.

Відпливши подалі, почали готувати рибальське спорядження. Знали, що треба спокійно все дістати, щоб не перекинути човен, але хлопцям не терпілося швидше закинути вудки. Один необережний рух – і обидва весла опинилися у воді. Гарний настрій миттєво зник. Бажання ловити теж кудись поділось. Робити нічого, тож закинули вудки і стали чекати. А риба наче вимерла.

Раптом вони відчули, що течія потягнула човен на середину ріки.

Що робити, хлопці не знали. Весел у них не було. Хіба що кричати. Може, хтось почує. І друзі почали кликати на допомогу. Луна стояла над річкою.

Чи всі вимерли? Чомусь ніхто до них не поспішає…

Ось з’явився човен. Це ж сусід Андрія. Він підплив до них, кинув хлопцям мотузку і наказав закріпити її.

Після щасливого “завершення плавання” наші герої дійшли висновку, що перш ніж щось вчинити, треба добре подумати.






Твір опис на тему вулиця мого дитинства.
Не подумали (твір-оповідання за поданим сюжетом)