Музичність поетичних образів Тичини
Однією з головних особливостей чудової поезії П. Г. Тичини було його світосприймання через музику. Коли читаєш його твори, здається, що музика супроводжує кожен рядок поезій, а потім ще довго живе в душі, хвилює і радує.
Про те, як поет був закоханий у музичні теми, як володів майстерністю перекладати красу людей, велич часу, красномовно свідчать його твори: поема – симфонія «Сковорода», фуга «Шуми, епоха наша!», реквієм «Похорон друга», «Дума про трьох Вітрів», «Пісня про гармонію», пісня-ноктюрн «Ви знаєте, як липа шелестить», вірші збірки
Яскравим прикладом поєднання слова і музики є його поезія «Сонячні кларнети».
Збірка «Сонячні кларнети» в 1918 році стала етапною подією в українській літературі. Л. Новиченко назвав її «одним із наймузикальніших творінь у світовій поезії».
Світ «Сонячних кларнетів» сповнений дзвінких і пастельних барв та звуків. Світлові і звукові барви творять світлову музику сонячних кларнетів, які, за визначенням одного із дослідників П. Тичини А. Ніковського, нагадують «щось подібне до довгих блискучих трембіт в руках янголів…
Серед цих віршів особливе місце посідає «Арфами, арфами…», як виняткове явище в художній літературі. Цей вірш полонить музичністю, майстерним перекладом ліричного змісту на мову музики. Тичинова арфа нібито сповнює ніжністю, мелодійністю, рядки потихесеньку зачаровують. Вона звучить протягом усього твору і м’яко омузичує всі слова. Навіть слова «сміх», «плач», «думи», «засмучена» сприймаються як уявні мелодії, що визначають зміст задумливого поетичного твору.
У ньому також чутно мажорне звучання, різноманітне за кольоровими відтінками: «арфами золотими», «квітами – перлами», «ніжнотонни ми думами», «плач… перламутровий», «поточки, як дзвіночки» та інше.
Вражаюча сила гармонії вірша «Арфами, арфами…» полягає у поєднанні слова і звукових образів, у чіткому ритмі, у композиційному ладі. Цьому підпорядковане й симетричне розміщення рядків, початок кожного куплета з паузою, позначено тире, а саме: «Арфами, арфами», «Думами, думами», «Стану я, гляну я», «Любая, милая». Такі словосполучення нагадують головну тему, фіксують душевні порухи ліричного героя.
Арфами, арфами –
Зототими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна,
Запашна,
Квітами – перлами
Закосичена.
Своєрідність стилю П. Тичини виявляється не тільки в замилуванні природою весни, а й у глибоких роздумах, які вводять нас у чарівну весняну музику:
Думами,думами –
Наче море кораблями,
переповнилась блакить
Ніжнотонними…
Чарівна музика твору «Арфами, арфами» така ж сонячна, життєрадісна, сповнена тими ж глибокими настроями, якими відзначається вся поезія Павла Григоровича Тичини.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)