Мої враження від образу Степана Радченка ” Місто”

Широкому колу читачів ім? я письменника Валерія Підмогильного стало відоме зовсім недавно. Проте цей автор є одним із найвизначніших в новітній українській літературі. Його розстріляли як політичного діяча десь між 1937-1941 роками. Точної дати так і не встановлено.
Головним героєм творів Підмогильного є зарозумілий міщанин, котрий уже давно відкинув всі звичні традиції, а нові не хоче сприймати, вони йому незрозумілі. Автор завжди співчуває своєму героєві, аналізує його дії, робить певні психологічні аналізи його вчинків. Критики завжди вимагали вчинити розправу над Підмогильним.
Роман “Місто” – твір, завдяки якому про Валерія Підмогильного, як про письменника, дізнався чи не увесь світ. У 1928 його вперше надрукувало Харківське видавництво. Весь твір пронизаний темою історії душі людини. Багато хто вбачає в романі автобіографічні мотиви, хоча сам автор категорично їх заперечував.
Степан Радченко – хлопець з села, котрий приїжджає до міста на навчання, – головний герой цього роману. Хлопцеві не вдалося здобути освіту, він змушений заробляти на прожиття. Радченко влаштовується в одному журналі, паралельно пробуючи себе в якості автора літературних творів. Життя його доволі цікаве, насичене, поруч багато друзів-однодумців.
Спочатку здається, що Степан – типовий представник інтелігенції в перші роки після жовтневої революції.

Та це тільки на перший погляд. Адже Підмогильний майстерно аналізує людську душу, він створює надзвичайно складний психологічний образ. Риси головного героя доволі суперечливі. Він красень, розумник, інтелігент, завжди в центрі уваги. Та душа у цього хлопця не зовсім прозора, є там немало темних плям. Він, неначе дикий звір, хоче підкорити, проковтнути місто, котре так добре його прийняло. Душа Степана перебуває в постійній суперечці. Добро і зло, кривда і правда не можуть визначити лідера між собою, та і сам герой не знає, які принципи для нього важливіші.
Уважно читаючи твір, приходиш до висновку, що Радченко, завойовуючи місто, просто розтринькував свій талант. Він говорить Борису, що творчість для нього – це лише розвага, а оповідання – жарт. В той же час всього за одну ніч він пише декілька нових оповідань. Часом у душі Степана прокидалась доволі жорстока людина. Він з насолодою згадує, як бив і калічив Максима, навіть, бажає смерті останньому. Найбільш за все Радченко любить тільки літературу. І людей він оцінював саме по їхньому відношенні до літератури. Її він цінував понад усе, ставив, навіть, вище, ніж людське життя. Степан впевнено крокує до своєї цілі, він поступово завойовує місто, часто ідучи по людських головах. Юнак, здавалось, закохується в хорошу дівчину Зосю. Він навчає дівчину ставити громадські інтереси вище над особистими, хоча сам ніколи так не робить.
Проходить час і герой відчуває, що він повністю втратив себе. І хоч як він не намагається повернути чи виправити все, це вже неможливо зробити.
Так хто ж він такий, Степан Радченко? Жертва міста, а чи його завойовник? Кожний зробить власні висновки, читаючи цей цікавий роман. Та впевнено скажу, що герой не є жертвою, адже він також скористався містом. Він став відомим письменником. І коли здається, що його покинули всі і все, його талант залишився з ним назавжди.


Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у романі маруся чурай.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Мої враження від образу Степана Радченка ” Місто”