Міщанин Костянтин Миронов


Міщанин Костянтин Миронов живе в глухому провінційному місті. Коли він був дитиною, його батьки пили і часто скандалили. У той же час матір була релігійною людиною і ходила на прощу до монастиря. Батько мав славу диваком. Наприклад, він розважався часом, що прилаштовували до дверей дерев’яні дудки з гумовими м’ячами, які огидно свистіли, коли відчинялися двері. Взагалі, батько намагався “заглушити” нудьгу життя різними звуками: то слухав музичний ящик, який мати спересердя одного разу розбила, то приніс додому глобус, який, повертаючись навколо осі, грав “чижика-пижика” …

До батька мати була одружена з його начальником, який стріляв у батька з пістолета. “Горе моє, що не вбив він тебе!” – Часто кричала мати батька. Константин Миронов – теж дивак і фантазер. Він мріє поїхати в Париж. Він жодного разу не був за кордоном і тому уявляє Париж містом, де все рішуче блакитне: і небо, і, і будинку. Мрія про Париж і його “блакитною життя” скрашує нудьгу провінційного міста, але і порушує зв’язок Миронова з реальністю. Люди починають помічати в ньому щось дивне і цураються його. Перші ознаки божевілля дають про себе знати, коли Миронов вирішується пофарбувати свій будинок у блакитний колір, щоб хоч частково реалізувати мрію. Будинок прикрашає дивний чоловік – Столяр, який трохи нагадує нудного провінційного риса. Замість

блакитної фарби він використовує синю, і результат виходить жахливим, тим більше що жовтою фарбою Столяр малює на фасаді якась істота, що віддалено нагадує рибу.

Міщани міста сприймають це як виклик їм, бо ніхто не прикрашає свої будинки в подібний колір. Одночасно Миронов закохується в Лізу Розанова, дочка шанованої в місті людини. Але він знову-таки “вигадує” предмет свого кохання: Ліза звичайна мещаночка, вона не розуміє романтичних мрій Миронова. Зрештою Миронов сходить з розуму. Його виліковує місцевий лікар, і Миронов стає звичайним палітурником книг, в міру діловитим, в міру жадібним і т. д. З ним зустрічається оповідач, якому він і передає історію свого божевілля.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Моя душа це храм чи купа цегли.
Міщанин Костянтин Миронов