Міф про Адоніса

Богиня любові Афродіта закохалася в сина пануючи Кіпру – прекрасного юнака Адоніса, що перевершує красою всіх смертних. Забувши про усім на світі, Афродіта проводила час із Адонісом на Кіпрі, полювала разом з ним у горах і лісах острова. Вона прагнула не розставатися з ним, а залишаючи його па час, просила бути обережним, уникати грізних тварин, таких, як леви й кабани. Один раз, коли Афродіти не було поруч, собаки знайшли слід величезного кабана й кинулися за ним у погоню.

Адоніс уже готувався вразити звіра списом, коли кабан кинувся на нього

й наніс йому смертельну рану. Довідавшись про смерть Адоніса й важко це переживаючи, Афродіта відправилася по гірських схилах і ущелинам, а її ніжні ноги залишали на каменях криваві сліди Нарешті вона знайшла вбитого Адоніса й стала гірко над ним стенати. Бажаючи назавжди зберегти про нього пам’ять, богиня повеліла із крові юнака вирости прекрасній квітці анемону. А там, де падали краплі крові з поранених ніг богині, з’явилися червоні троянди. Вони були розкішними, а їхній колір настільки ж ярок, як і кров богині.

Тоді Зевс зглянувся над горем Афродіти Він покарав братові своєму Аїду, богові підземного царства мертвих, кожні півроку відпускати Адоніса на землю із царства тіней. Провівши півроку в царстві Аїда, Адоніс на той же час вертається на землю назустріч яскравим променям сонця й обіймам златой Афродіти. Вся природа радіє, радуючись їх любові






Моє сприйняття поезії рільке.
Міф про Адоніса