Людина, яка викликає повагу

Теплого травневого вечора молоді студійні чекають, зібравшись на свою першу репетицію свого режисера і вчителя. Його ім’я – Лесь Курбас! Образи, почуття, голоси… Вони не підвладні часові.

Вони оживають і проймають душу, коли читаєш спогади акторів, режисерів – друзів та учнів Леся Степановича Курбаса, великого українського режисера, організатора двох неповторних театральних колективів – «Молодого театру» і «Березоля», постановника багатьох п’єс на новій українській сцені, мислителя.

У 30-ті роки почалося цькування

Курбаса, «марксистська» критика робила все задля того; щоб ошельмувати його режисерську систему. Результатом того цькування стало усунення Леся Курбаса від художнього керівництва театром «Березіль». Великий український режисер став безробітним.

У жорстокому 1933 році Курбаса заарештували, звинувативши в антинародній змові. Два роки виснажливих каторжних робіт не зламали сили волі режисера. Переконавшись у цьому, сталінські кати переводять його до Соловецького табору особливого призначення, де знущання й катування відзначалися особливою витонченістю. Через один рік великого українського педагога й режисера було розстріляно.

Сьогодні,

коли Україна відроджує національну самосвідомість, мистецтво й культуру, творча спадщина Леся Степановича Курбаса має надзвичайно велике значення дня його співвітчизників. Усе його життя до останнього подиху було віддано створенню національних духовних цінностей.






Подорож моєї мрії твір.
Людина, яка викликає повагу