Любов до природи рідного краю як вияв патріотизму письменниці (за поезією “Красо України, Подолля!”)

Леся Українка глибоко і щиро любила рідний край. Природа України викликає. щире захоплення поетеси, сповнює серце радістю і натхненням. Красу рідного Подолля оспівує вона в поезії “Красо України, Подолля!”.

Усе миле серцю письменниці на Батьківщині:

Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хатки садами вкриті…

Леся Українка органічно вплітає в канву твору фольклорний образ тополь, що “розмовляють з вітром в полі”.

Замилування поетеси красою української природи ще виразніше підкреслюється зменшено-пестливою

формою іменників:

Он ярочки зелененькі,

Стежечки по них маленькі,

Перевиті, мов стрічечки,

Збігаються до річечки…

Золоті безкраї лани та величезні густі бори, що “провадять таємну розмову”, справляють враження величної, спокійної краси.

І настільки все гарно і любо серцю навкруги, що здається, що зроду недолі, горя не знав цей край.

Щира любов Л. Українки до рідного краю звучить у кожному рядку, кожному слові поезії. Я думаю, що так сприймати красу своєї землі, помічати всі деталі пейзажу, відтінки кольорів може лише справжній патріот.






Твір на тему злочин та кара.
Любов до природи рідного краю як вияв патріотизму письменниці (за поезією “Красо України, Подолля!”)