“Люби природу не для себе, люби для неї…” (М. Рильський) (твір на екологічну тему)

В зелених лаврах, в синій світлотіні

У сяйві сонця й вишні у цвіту,

В огні троянд, у моря мерехтінні

Побачить кожен може красоту.

М. Рильський

Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає спілкування з природою. Вона завжди хвилювала і хвилює, чарувала і чарує людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів – усе це викликає дорога серцю, ні з чим не зрівнянна природа рідного краю.

Природа і Вітчизна – невід’ємні. У кожного з нас залишається

в серці дорогий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою скошеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай із суничними галявинами.

Здавна люди вірили в богів – покровителів усього живого на Землі. Такою покровителькою рослин була богиня Флора. Покровителькою тварин – богиня Фауна. Живуть в легендах і понині “живого світу дві богині”.

Заглянь у природу. Ще раз вдихни на повні груди повітря і замислись над своїми вчинками щодо “дому твого” – природи, щоб не перейти тієї грані, за якою здатен зупинитися час і зникнути простір. Ядерний апокаліпсис і екологічна криза –

дві загрози, що повисли над сучасним світом. 1 тільки свідомі й рішучі дії homo sapіens можуть перешкодити бідам стати жорстокою реальністю.

Сьогодні людство, як ніколи раніше, осягає свою малість і неповторність у нескінченності Всесвіту. Радість від доторкання сніжинки, здатність до такого почуття є цінністю духовною, необхідною людству для самозбереження. Особливо тепер, коли можемо з фізичною достеменністю порівнювати живу сніжинку із некосмічного походження пилом Чорнобиля.

Що ж – тікати в природу? Намагатися відновити все первісне, недоторкане? Для сучасного людства такого шляху вже немає.

Блудні сини технічної ери і технократичної моралі, на жаль, не здатні вже повернутися до першооснов людського життя, до землі, до природи. Але саме сьогодні, і не пізніше, в свідомості людей повинна відбутися революція, яка подарує Землі розумного друга – людину екологічної епохи. її місія на планеті – зупинити варварство, технократичну сваволю, знущання з природи, нашої одвічної матері й заступниці.

Уроком нашої безвідповідальності й моральної трагедії стане для нащадків Чорнобиль. З’явившись під знаком біблійної “звізди Полин”, він стане пересторогою для майбутніх – думати над ходом цивілізації, втручатися в природу вдумливо, не призводити її до непоправних втрат.

Сонце в небі, пісня жайворонка, поле золотого колосся з волошками й маками – незрівнянна краса.

Зупинись, людино! Не роби боляче ні тварині, ні стеблині. Ти ж володар їх, а вони такі безпомічні. І хіба тільки володар? Будь господарем! Не губи краси. Помічай її, бо краса – така сила, без якої не може бути справжнього життя.

Природа творила людину мільйони років. Давайте поважати цю роботу. Проживемо життя гідно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті.






Україна у поемі байрона.
“Люби природу не для себе, люби для неї…” (М. Рильський) (твір на екологічну тему)