Ліна Костенко

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині. Навчалася у школі. У кінці 40-х pp. вступила до Київського педагогічного інституту, але скоро розчарувалася у сис­темі навчання цього закладу. З 1953 р. вона вчиться у Літературному інституті ім. Горького в Москві. Закінчила інститут 1956 р.

Перша збірка поетеси вийшла 1957 p., називалася вона “Проміння землі”, за нею з’явилися збірка “Вітрила” (1958 р.) та збірка “Мандрівники серця” (1961 p.).

А далі Л. Костенко не могла видати жодну зі своїх поетичних збірок, зникли

її вірші й зі сторінок періодичних видань. Але саме в цей час була написана легендарна “Маруся Чурай”, поема “Берес­течко”. Після довгих років “поетичного карантину” у 1977 р. вихо­дить збірка “Над берегами вічної ріки”, а в 1980 р. – збірка “Не­повторність”. Ліна Костенко повернулася до читача.

1987 р. з’являється збірка “Сад нетанучих скульптур”.

Творчість Ліни Костенко – приклад шляхетного служіння по­езії. Вона не женеться за зовнішньою складністю, яка інколи, на жаль, прикриває бідність думок. Простота і щирість почуття – ось визна­чальні риси кожного її вірша. Вірш не можна

наповнити неправдою, вдаваним переживанням, душа, як говорив російський поет, “повин­на працювати”.

Мені не треба слави ані грошей, ані щоб сильний світу похвалив…

У віршах Ліни Костенко багато трагічного, але це не безвольне страждання, це духовне очищення і самовдосконалення.

Поезія Ліни Костенко масштабна, строката у зображенні мінли­вості і багатобарвності життя народу. Її володіння словом, уміння відчувати поетичний час та простір, змішуючи іноді ці поняття за тільки їй відомими законами, просто вражаючі. Кожен вірш – наче окремий музичний твір, у якому жоден звук не порушує гармонії.






Твір-роздум на морально етичну тему.
Ліна Костенко