Лідочка – героїня комедії Сухово-Кобиліна “Весілля Кречинського”

Лідочка – героїня комедії А. В, Сухово-Кобиліна “Весілля Кречинського” (1854) і драми “Дело” (1861, сцен. назв. “Віджитого час” – 1882). Л. Муромська, багата наречена, входить в п’єсу наївною, соромливою, провінційною дівчиною. Вона відверто радіє столичного життя, без розуму закохана в Кречинського і з завмиранням серця чекає весілля. Ясний, простий, нехитрий спосіб, що не руйнує межі характерною для домашнього укладу манери поведінки. Але драматург поволі ламає усталені стереотипи.

За зовнішньою скромністю і банальної лексикою

автор приховує неординарної людини. Л. сприймає життя грунтовно, серйозно. Саме цього не зрозумів Кречина-ський, затіваючи з нею нелюдську гру. Для нього Л. – “якась парена ріпа, нуль якийсь”. Але поступово, до третього акту комедії, виявляється серйозність характеру Л. Рятуючи К. від в’язниці, здійснюючи самовідданий вчинок, Л. логічно “переходить” у простір драми. У “Справі”, подібно послушницю (не випадково в першій п’єсі виникає мотив монастиря), Л. гамує себе і оточуючих перед відчаєм, страхом розорення.

Л. високо тримає голову, вірить у божественну справедливість, бо в душі своїй не відчуває

жодної провини. Внутрішня стійкість і мужність поєднуються “Шв. з тверезим знанням, що світ страшний і добром їх справа не закінчиться. На хвилину (єдиний монолог третього дії) вона, як романтична героїня, відкриє глядачеві свою серцевий біль, вічну любов до Кречинського, але в цілому образ даний як закрита система: душа Л. – таємниця для стороннього погляду. Характер Л. позбавлений подробиць, але окремі його риси, навіяні образами більш знаменитих героїнь (Тетяна Ларіна, Ліза Калітіна, Наталя з “Рудіна”), складаються у цілісний образ. Л. – знак якогось жіночого типу. Через образи Л. та її батька Муромського Сухо-во-Кобилін по-новому вирішує тему маленької людини. Він відмовляється від станового критерію, йому не важливо соціальне становище, тому не Расплюев і не Тарелкін існують в межах тематики “маленької людини”.

У структурі російської державності приватна людина Сухово-Кобиліна – ніщо. Його безкарно принижують, грабують, ображають, він засіб для наживи (для Кречинського чи для всієї соціальної машини). Автор, не виводячи Л. за межу сімейних відносин, вводить образ у простір соціальної проблематики. Природний людина без маски не здатний вписатися в грандіозний державний виставу, не має гідної ролі в офіційній ієрархії. Доля Л. після смерті батька (“Дело”) не відома, але можна здогадуватися, що перспектива її трагічна. Кращі виконавиці ролі Лідочки: М. Н. Єрмолова (1871), Г. Н. Федотова (1882) – перша грала у “Весіллі Кречинського”, друга – у “Ділі”.






Яким чином незалежність впливає на долю молоді.
Лідочка – героїня комедії Сухово-Кобиліна “Весілля Кречинського”