Коли життя перетворюється на казку

Перші роки нашого життя сповнені казками: їх розповідають нам дорослі, ми бачимо їх у театральних виставах та з екрана телевізора. ї ми віримо, що дійсно в житті все чудово! Згодом ми починаємо розуміти, що є й інший світ, жорстокий і не завжди справедливий. Ось тоді, мабуть, віра у казки зникає.

Та ось – зустріч із «Пурпуровими вітрилами» О. Гріна. Читаєш – і серце захоплено стежить за казковою історією кохання, в якій переплелися

радість і смуток, сподівання і тривога, ніжність і хвилювання. І вже коли перегорнена остання сторінка повісті, не хочеться прощатися з її героями – як тоді, у дитинстві, коли казка була часточкою життя. Письменник настільки переконливо довів, що казку можна перетворити на життя, а життя на казку, що ми навіть не маємо сумнівів: так, це могло статися!

Але для цього мають співпасти багато випадковостей: Ассоль повинна зустріти казкаря, Грей – дізнатися про її історію тощо. Та найголовніше, на мій погляд, інше: герої казки повинні мати зоряні душевні якості, котрі споріднені казці. Олександр Грін запевняє нас, що можна подолати життєві негаразди

і позбутися нещастя, якщо вірити у свою мрію, піднявшись над буденним. Так, як повірила вразлива бідна дівчинка Ассоль у обіцянку старого збирача легенд і казок, що подарував їй мрію про казкового принца.

Можна тільки уявити собі, наскільки сильною була мрія Ассолі у це пророцтво, що врешті-решт вона перетворилася на дійсність! Гадаю, таке може трапитися з будь-ким, якщо його серце буде жити не з буденністю, а піднесеними мріями по краще життя. Характеризуючи Ассоль, автор ніби звертається до нас: «…нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості». Цим самим Грін підказує і вчить нас: повірте у свою мрію-казку, поселіть її у своєму серці – тоді припливуть і до вас пурпурові вітрила. Звісно, якщо душа і мрії ваші високі та чисті.

Такі, які мала ніжна Ассоль, що вразила романтика Грея своєю схожістю на «чарівне художнє полотно». Закоханий юнак купує пурпурову тканину і розпускає над своїм кораблем казкові вітрила. Він переконаний: якщо одна людина кохає іншу, то вона повинна і в змозі перетворити життя на казку. Між героями ще не було промовлено жодного слова, а їх кохання вже гнало пурпурові вітрила назустріч мрії.

Та є ще одна умова, яку підказує нам повість: щоб мрія здійснилася, вона повинна досягатися високим і чистим засобом. У повісті – це поєднання ніжного кохання Грея та його пурпурових вітрил як відповідь на вірне й довготривале чекання Ассолі.

Щастя обов’язково знайде ту людину, яка має чисте і чесне серце. народжене для добра, що прагне це добро віддавати іншим. Саме цьому навчає нас казка із життя «Пурпурові віт рила».






Любов до рідної мови боротьба за її чистоту.
Коли життя перетворюється на казку