Калина. Український твір-оповідання

Осіння днина. У таку ніколи не сидиться вдома. Як чудово, йдучи на прогулянку, вдихати пахощі достиглого поля, слухати прощальні пісні птахів! Бачу біля струмочка розложистий кущик, що красується червоними ягідками.

Підходжу ближче. Це ж деревце калини. Низеньке, розложисте, все облите дивними кетягами яскраво-червоних ягід. А поміж ними шепоче-шелестить широке сліпучо-зелене листя.

Мабуть, більше, ніж у будь-якому деревці, в калині поєдналося красиве й корисне. Бо калинові ягоди – це ще й гарні ліки. І коли сніг урочисто вибілить нахололу землю, її вогнисті кетяги ще довго будуть пломеніти й тішити око.






Казка життя людства вимисел чи реальність.
Калина. Український твір-оповідання