Американця Едгара По по праву вважають засновником детективного жанру, майстром захоплюючої фантастичної новели. Основою більшості його оповідань є сміливі гіпотези і припущення.
Письменник мав надзвичайну здатність відчувати, в якому напрямку може розвиватися наукова думка майбутнього, і, не відступаючи від суворих логічних законів дійсності, творив свої фантастичні оповідання так, щоб вони сприймалися сучасниками як опис реальних подій. Оповідання Едгара По «Золотий жук» та «Вбивство на вулиці Морг» принесли йому широке визнання.
Оповідання Едгара По «Золотий жук» присвячене розповіді про дешифровку старовинного рукопису. Якось під час прогулянки узбережжям головний герой твору Легран знаходить золотого жука і шматок пергаменту, котрі згодом послужили ключем для знаходження скарбу. Оскільки Легран був людиною обізнаною, добре розумівся на фізиці, хімії, непогано знав історію і навіть докладно вивчив житія капітана піратів Кіда, ці знахідки не давали йому спокою.
Весь час він аналізував, що саме можуть приховувати знайдені речі, проте був упевнений в одному – за всім цим стоїть скарб. Піднісши пергамент до вогню, Легран побачив, як під впливом тепла на ньому з’явилася криптограма із зображенням черепа і цифр. Завдяки величезній витримці, логіці мислення, порівнянням і логічним висновкам, а головне – старанності він зміг дешифрувати піратські знаки. Дуже цікаво спостерігати за ходом думки головною героя. Винагородою за величезний труд йому став скарб пірата Кіда.
Герой другого оповідання Едгара По «Вбивство на вулиці Морг» – Дюпен – людина молода і енергійна. Незважаючи на свою молодість, він був дуже обізнаною людиною, і автор зауважує, що всіх «вражала його величезна начитаність, а головне – свіжість його уяви». Коли Дюпен починає за суто логічними принципами розслідувати вбивство на вулиці Морг, він зрештою доходить висновку, що злочин вчинила не людина, а оскаженіла тварина.
Він уважно оглянув будинок, звернув увагу на той факт, що в кімнату злочинець потрапив через вікно, спустившись по громовідводу. Тобто він був винятково спритним та сміливим. У кімнаті нічого не було вкрадено, хоча напередодні жертва злочину отримала велику суму грошей. Дюпен відзначив надзвичайну моторність, нелюдську силу, люту кровожерливість, жахливу жорстокість вбивці. А звідси – висновок: злочин вчинила не людина. І справді, це був орангутанг, мавпа, яка втекла від моряка.
Едгар По намагався показати невичерпні можливості людського розуму. Мою детективні оповідання – це гімн інтелектові, це втілення віри в людський розум, духовні сили людини, її нескориму волю, непереможне прагнення до знань.
Яким я уявляю людське життя.
Гімн людському інтелектові (за новелами «Золотий жук», «Вбивство на вулиці Морг»)