Естетичний і етичний маніфест Данте

Могутня Римська імперія пала під натиском завойовників – готів, візантійців, норманів, іспанців…

Настали середньовічні часи – доба хрестових походів, лицарської поезії, готичних храмів, перших університетів.

В пам’яті народу не вмирав образ славетного Риму – республіки. Середньовічна Флоренція намагалася влаштувати самоврядування, як за часів Римської республіки. За часів Данте (1265-1321) північна Італія входила разом з Німеччиною до складу Священної Римської імперії, яку очолював імператор з німецької знаті.

Флоренція

бажала бути незалежною від чужоземця-імператора, більший вплив на її політичне життя мав Папа Римський. Але і серед прихильників-гвельфів не було ладу: вони розкололись на «білих» і «чорних».

Данте брав активну участь у політичних подіях, входив до групи «білих» гвельфів, і коли влада у Флоренції перейшла до рук «чорних» гвельфів, поетові прийшлося стати довічним вигнанцем.

Вигнання стало для Данте трагедією. Він назавжди залишається патріотом-громадянином своєї держави, в публіцистичних і художніх творах висловлює свої погляди на можливість побудови справедливої і гуманної держави, здатної забезпечити мир і

свободу кожного громадянина.

«Божественна комедія» – це своєрідний естетичний і етичний маніфест Данте, який сподівався, що читач подумки пройде через всі випробування і страждання, змальовані в книзі, і очиститься від гріхів, стане духовно вищим, гуманним, моральним.

Данте назвав свій твір «Комедією», пояснюючи, що за нормами середньовічної поетики так позначається будь-яка оповідь середнього стилю із сумним початком і щасливим кінцем, написана народною мовою.

Слово «Божественна» додав до назви Дантівського твору його перший біограф і автор «Декамерону» Джованні Боккаччо, виражаючи своє захоплення і бажаючи наголосити на величному смислі поеми.






Людина збережи своє життя.
Естетичний і етичний маніфест Данте