Есе: “Я – майстер своєї справи”

Виховання може зробити багато чого…

В. Г. Бєлінський

Щоранку, ідучи в школу, я проходжу “дорогою вітань”, коли всі діти, зустрінуті мною, здороваються й посміхаються мені у відповідь. Я знаю, що в школі біля кабінету мене очікують уже вони, мої вихованці. Діти квапляться, перебиваючи один одного, розповісти про те, чому я не була свідком. Хочуть поділитися всім новим, що в них з’явилося, що їх спантеличилося

Виховання – процес, що починається з раннього дитинства, коли в душу дитини заставляються основні життєві принципи,

що допомагають йому стати Людиною з великої букви, сміло ввійти в епоху нового розуму й зайняти в ньому гідне місце, усвідомлюючи себе особистістю й індивідуальністю

Уважаю, що класний керівник – сама необхідна людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати. Його призначення – простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний йому мир, виховати людини, здатного гідно зайняти своє місце вжизни.

Як класний керівник, упевнена, що необхідно широкий підхід до особистості дитини. Мені здається, що вкрай важливо розуміти

всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особистості, а як їхня органічна єдність і цілісність

У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умова для розвитку індивідуальних особливостей, сформувати в кожному потреба до самовираження. Кожна людина хоче бути значним, соціально самоствердитися, тому основним виховним завданням – уважаю реалізацію личностно – орієнтованого підходу до виховання. Мій педагогічний девіз: “Люби, твори, прощай!”. Я твердо вірю в силу виховання, що складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого приклада, справедливості – основи довіри; здатності прощати дитини, доброти. Учитель – учень – єдина духовна спільність, а життєвий шлях дитини – шлях радості. Головне в моїй роботі – виховання учня як особистості. І в це поняття я вкладаю духовну обогащенность, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, товариськість, здатність впливати на рішення й діяльність колективу, не протиставляючи себе колективу

Із цією метою я звертаюся до тих загальнолюдським цінностям, які вироблялися століттями, протягом всієї історії людських цивілізацій

Людина. Сім’я. Батьківщина. Праця. Знання. Культура. Мир. Здоров’я. Земля. Ці поняття для мене – основа виховної роботи

Вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поруч із дитиною в діяльності, а не навпроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе й повірити у свої сили, створювати ситуації успіху

Я не можу бути байдужою людиною, тому що спілкуюся не із предметами, а із сьогоденням чудом природи – дітьми. І це чудо потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не приемлет неправди, будь-яка щирість буде виявлена, і його внутрішній мир закриється від вихователя, що допустив помилку

Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило – “Правило 7В”: “Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Поважність. Урівноваженість. Усмішливість”. Сподіваюся, що веселка почуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить його на шлях пізнання себе

Головне завдання бачу в тім, щоб достукатися до самих таємних куточків дитячій душі, допомогти кожному повірити всебя.

Твердо дотримуюся заповідей вихователя:

– не виховувати в поганому настрої (“спокій, тільки спокій”);

– визначити, чого хочеш для дитини, довідатися, що він думає із цього приводу;

– надати можливу самостійність;

– не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього;

– не пропустити перший успіх дитини;

– робити своєчасні зауваження;

– оцінювати вчинок, а не особистість

И в висновок хочу згадати чудові слова Демокрита: “Виховання дітей – ризикована справа. Тому що у випадку удачі останнє придбано ценою великої праці й турботи, у випадку ж невдачі горі незрівнянно ні з яким іншої”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Есе: “Я – майстер своєї справи”