Джамбаттіста Маріно – італійський поет

Джамбаттіста Маріно – італійський поет який користувався у XVІІ столітті славою і визнанням у всій Європі, мав величезну кількість послідовників. Маріно – спритний авантюрист з темним минулим, який зумів пробратися у вищі сфери. Літературну кар’єру почав у Венеції, де після втечі з тюрми випустив книжку віршів, що принесла йомузвання придворного у кардинала. Потім Маріно живе при дворі герцога савойського. Коли живу Парижі, користувався заступництвом Марії Медічі, став кумиром двору і дворянських салонів.

Його поезія, в якій він

часом досягає віртуозності, є закінченим продуктом аристократичної літератури XVІІ століття, У своїх творах Маріно заявляє про себе як яскравий представник італійсько? галантної поезії, що знаходить свій вираз у гіпертрофо-ваній орнаментальності. На його думку поезія має вражати, приголомшувати. З таким переконанням він пише поему “Руйнування Єрусалима”, розгортає криваву епопею “Биття безневинних віфлеємських немовлят”. У цих творах він намагається розкрити події з боку їх зовнішньої ефектності, захоплюється батальними сценами, картинами масових убивств, У цьому виявляється властивий світогляду Маріно гедонізм,
оскільки він навіть “жахливе” наділяє розважальною функцією.

Вершини творчості Маріно досягає в поемі “Адоніс”, яка вражала своєю рафінованістю, мистецтвом все перетлумачувати в галантний бік.

Маріно розширив тематичні рамки поезії. Він зробив її здатною зображати все, що доступне сприйняттю людини, а отже, і поетичному опису. Вніс він нові барви і в любовну лірику. Образ коханої у Маріно конкретний і повнокровний. Він – неперевершений майстер словесних ефектів (передусім метафор і антитез), чародій, який створює блискучий, але ілюзорний світ, в якому вигадка, дотепність, найвитонченіша поетична техніка торжествують над правдою реальної дійсності. Які архітектори бароко, Маріно, прагнучи до монументальності поезії, руйнує її нагромадженням орнаментальності.






Моє ставлення до гобсека.
Джамбаттіста Маріно – італійський поет