Друзі (твір-оповідання)

У нашого сусіда дідуся Миколи є чудовий песик. Невеличкий, кудлатий, з хвостом-бубликом і кмітливими карими очима. Дідусь зве його Дружком. Вони справжні друзі. Завжди разом.

Дружок такий розумний собака – всіх у нашому дворі знає, ніколи на своїх не гавкає.

Одного разу жінка дідуся Миколи поїхала до онуків, вони в іншому місті живуть. І треба ж дідусеві саме на той час захворіти! Ще й як захворіти – встати з ліжка не міг, серце боліло. То Дружок до нас прибіг, став під дверима, скиглив, гавкав, щоб хтось вийшов. Мама визирнула, дала йому щось, а він не їсть, гавкає. Тоді я вийшов і спи тав: “Чого ти гавкаєш, песику?” А він збіг трохи по сходах і дивиться на мене, чекає, щоб я за ним пішов. Я пішов, а він привів мене прямісінько до дідуся. Той лежить, ледве зміг сказати, що йому погано. Мама моя прибігла, викликала “швидку допомогу”, дідуся до лікарні забрали. Там його вилікували.

А Дружку треба в першу чергу подякувати, він свого господаря врятував. І знову вони завжди разом.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Кого із сучасників я вважаю людиною.
Друзі (твір-оповідання)