Дороги Б.-І. Антонич

Дороги

Розгорнулась земля, наче книжка

(дороги, дороги, дороги).

Зашуміла трава і принишкла,

Простелилась нам юним під ноги.

Автор використав державну кольорову символіку, втілену в образах неба і пшениці, щоб вказати на країну, простори якої він описує:

Тільки небо і тільки пшениця

(над нами, за нами, під нами).

Тільки безкрай і далеч іскриться,

Тільки безвість вітає вітрами.

Голубінь, золотавість і зелень

(яруги, галявини, кручі).

Розспівались таємно: дзінь – дзелень

Цвіркуни в конюшині пахучій.

Залізиста

вода із криниці

(дороги, дороги, дороги).

О, відкрий нам свої таємниці,

Дивний місяцю мідянорогий!

Використання повних нестягнених форм прикметників (“звабливая”) надає специфічного фольклорного звучання художньому творові:

Бо в дорогах звабливая врода

(о зелень! о юність! о мріє!).

Наша молодість, наче природа,

Колосистим ще літом доспіє.

Образ доріг, сповнених привабливості й таємниць, змальований у вірші поета в оригінальній формі повтору. Привертають увагу уточнення-зауваження в дужках. Це створює певний оригінальний ритмічний малюнок.






Текст мужній баррі.
Дороги Б.-І. Антонич