Доля українського села перших пожовтневих років у оповіданні «Політика»

Серед когорти українських письменників 20-30-х років Г. Косинка вирізнявся своєрідним реалістичним письмом, що грунтувалося на глибокому знанні сільського життя, душі хлібороба, реалій дожовтневого часу.

Його оповідання «Політика» – це розповідь про ті складні процеси, що відбувалися в українському селі 20-х років, збуреному вихором революції. У своєму творі письменник намагається художньо дослідити таку «політику», яка призвела до драм і трагедій людей, принесла страждання й сльози в українське село.

Головний герой оповідання Мусій

Швачка з дружиною Мар’яною і донькою Степанидкою у Різдвяний вечір збираються провідати батьків. Але цей намір не зовсім звичайний, бо стосунки між двома сім’ями досить напружені. Багатство й бідність, а ще ставлення до нової влади посіяли ворожнечу між родинами. Адже Мар’яна, дочка заможних батьків, покохала і вийшла заміж за бідняка, розділила з ним його нелегку долю. Ворожнеча між сім’ями почалася тоді, коли Мусій брав активну участь у розкуркуленні сільських багатіїв, серед яких був і батько дружини. Після цього родинні стосунки були розірвані.

Три роки сім’ї не родичалися. «Не годиться наче так, –

каже Мусій Швачка, – то поїду на злість, побачу, яку то політику мені шуряки мудрі з тестем заспівають?..» У цих словах звучить своєрідний виклик долі. Внутрішня тривога і неспокій не покидають героїв усю дорогу до хутора Мар’яниних батьків.

Проїжджаючи повз недобудовані хати, кінь чогось злякався й захрип. «Мусій обережно витяг з кишені револьвера, але скрізь – мертва тиша… Швачка пробіг трохи наперед і, нахилившись над якоюсь чорною плямою, раптом голосно загукав: «Кіт замерзає! От бідний, не попав до хати, а тепер колядує!..» Мусій поклав собі кота на коліна, прикрив його кожухом.

У цьому епізоді автор розкриває нові грані внутрішнього світу героя. Цей чоловік, якого багато хто з односельців боявся, пожалів бездомного кота.

Письменник прямо не говорить про добре серце Швачки, а показує це через певні обставини.

Далі події в оповіданні розвиваються дуже динамічно: в будинку тестя за різдвяною вечерею починається кепкування з Швачки. Але він мовчить, намагається не реагувати на образи. Він обіцяв жінці не зачіпати «політики». Та гості не вгамовуються.

Довго стримував себе Мусій, але все ж таки не зміг знести відвертих образ і глузувань з радянської влади. Сварка почалася з того, що Мар’янина племінниця попросила фальшиву довідку для продовження навчання, а безкомпромісний дядько відмовив їй. Обурені родичі почали згадувати взаємні образи, докори. Зчинилася сварка, наслідок якої був жахливий – «Швачка лежав у сінях, навзнак, ніж кабанницький, з великою червоною колодочкою, стримів йому межи плечима – він ще харчав і довго стуляв пальці правої руки».

Г. Косинка правдиво змалював тогочасне життя. Він – ніби сторонній спостерігач, який детально описує окремі факти дійсності, не шукаючи правих і винних. Автор не ідеалізує головного героя, бо в його характері поєдналися такі риси, як сліпа віра в комуністичну ідею і чесність, порядність. Письменник не схвалює і методи протидії новій владі заможних селян, їх озлобленість, що часто призводила до смерті. Класова боротьба зруйнувала навіть родинні зв’язки.

Г. Косинка ніби вслухається у слова кожного з героїв, шукаючи в них тверезе, не засліплене класовими суперечностями начало. Силою свого таланту письменник стверджує: правда повинна бути для всіх одна. Її суть – у вічних категоріях добра і справедливості.






Твір на тему вулиці дитинства.
Доля українського села перших пожовтневих років у оповіданні «Політика»