Де сховалося літо? Український твір-оповідання

Закінчилося літо так же непомітно, як і почалося. Закружляли вихором у повітрі яскраві листочки. Дерева закивали голим віттям, дякуючи сонечку за літнє та осіннє тепло і ласку.

Якось вранці Надійка встала з ліжка, визирнула у віконечко, а там уже сніжинки повільно опускаються на землю. «Куди ж поділося літо? Куди?» – гадала дівчинка. Вона швиденько одяглася і побігла на вулицю.

Зазирнула у всі куточки, але літа ніде не знайшла. Уже хотіла заплакати, та раптом побачила копичку сіна.

Простягнула руку, взяла жмуточок, а в ньому – сухенька духмяна квіточка. «Так ось де літо сховалося»,- зраділа своїй знахідці Надійка.






Твір роздум вірний приятель.
Де сховалося літо? Український твір-оповідання