Чим може привабити читача сонет А. Рембо “Моя циганерія”

Чим може привабити читача сонет А. Рембо “Моя циганерія”

Воля – принадне, чарівне, багатогранне слово. Більшість людей сказали б, що прямують до неї, але не всі знають (хоч відчувають і здогадуються): вона викликає страх – і не просто священне трепетання чи боязнь незвіданого, а страх позбутися спокою, з яким воля не сумісна.
Воля – це позбуття, це наука не обтяжувати себе. Згадайте Снусмумрика з книжок скандинавського генія Туве Янссон: його ідеї не обтяжувати себе прихильністю, його філософський потяг до волі – все це більше

нагадує волю, ніж карикатурно виведені там же мудрування “про марність всього сущого” Ондатра.
Воля заперечує сама себе: відмежувавшись від усього, людина обтяжує себе волею, тим самим її втрачаючи. Суперечливість волі доводить її абстрактність, але (водночас!) – факт її існування: вона неможлива, отже – вона є!
Бо все суще недосяжне і суперечливе у своєму бутті.
Воля відкидає бундючність, відкидає визнання власної сили і величі, оскільки сильна людина – раб своєї сили. Воля відкидає любов, оскільки любов є прихильність; тому любов до волі нерозділена. І герой сонета “Моя циганерія”, який досяг
крайнього ступеня волі, на який тільки здатний, не великий і не дужий – він зрікся матеріальних прихильностей і усвідомлення своєї величі, він щасливий і тішиться своєю волею, але, усвідомлюючи її безкінечність, зізнається (мимоволі, але зізнається): “Раб музи…”, що доводить її недосяжність, але дозволяє вирватися у волю, таку незбагненну, непізнаванну, загадкову.
“Вікно у волю” – так я назвала б цей вірш, якби він був моїм, і так я називаю цей філософський мінітрактат на його тему.






Кого із сучасників я вважають успішним.
Чим може привабити читача сонет А. Рембо “Моя циганерія”