Час збирати каміння

Новорічний мюзикл “Вечори на хуторі біля Диканьки” викликав у мене низку думок. По-перше, як мінімум, деяким представникам вітчизняного шоу-бізнесу відверто набридло заробляти на декілька порядків менше навіть своїх російських колег. От вони й вирішили випустити продукт, який би перевищував безнадійно провінційний середній рівень наших телепрограм. Як на мене, цей фільм є достойним аналогом “Старих пісень про головне”, чергові серії яких уже вкотре стають подією року, множачись у десятках тисяч самих ліцензійних (!) копій.

По-друге,

цей фільм показав, що двомовний характер нашої країни й культури – факт. Це цілком логічний наслідок трьохсотлітньої насильницької русифікації наших інтелектуальних центрів – міст, університетів, літератури, театру. За такий час багато народів світу встигало повністю засимілюватись і зникнути з лиця землі назавжди. Це нормально, що українці сьогодні розмовляють російською в Харкові, бо ж середовище там на 90 % одномовне. Гірше, коли у Львові, попри всі міфи “дружньої” преси, певна частина інтелігенції одверто зневажає державну мову й лобіює її вживання, і це факт, а не “факти” трохи не “репресій”
щодо “бідної російськомовної меншини”. Ми живемо в країні, яка має не тільки сучасне, а й минуле, в тому числі й недавнє радянське. Треба в котрий уже раз починати все з початку – зі шкільного навчання у дусі справжнього знання й поваги до своєї культури. Мовна ідентичність – це важливо, проте чи не є вона сьогодні перешкодою для справедливого залучення до скарбниці українського народу досягнень таких геніїв, як Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Володимир Вернадський, Микола Бердяєв? Працюймо сьогодні на завтрашній день. А він настане, якщо не чекатимемо “царя-батюшки” або іншого казкового рятувальника в особі того ж Міжнародного валютного фонду. Ніхто не може бути зацікавлений у нашому добробуті, крім нас самих.

По-третє, ми потребуємо відновлення, репродукування національної еліти. Треба дати можливість працювати тим, хто цього потребує. І хай критерієм успіху будуть більш-менш незалежні фактори: ті ж рейтинги популярності. Якщо Олег Скрипка з гуртом “Воплі Відо-плясова” досягли успіху у Франції й Росії, то їхнє ім’я стало брен-дом, який може “потягти” на собі багато посередніших речей: рекламу, культурницькі акції й т. п. Може, Кіркоров як актор і кращий за Скрипку. То ж нехай співають разом в українських медіапроектах!

Самоусвідомлення включає знання свого походження, статусу й цілі в житті. Фактично, у походження людини може бути два варіанти: продукт сліпої еволюції чи творіння Боже. Зрозуміло, що сприймати себе проміжним результатом мільйонів перетворень бездушної матерії – щось протилежне усвідомленню себе сином Божим. Унікальним і неповторним у всьому всесвіті, призначеним до вічного пізнання Бога й його творіння, застосування дарованих ним здібностей до творчої праці на благо інших. Себто в цьому, другому, варіанті правильне сприйняття себе включає й правильний статус і ціль у житті. Це й є найкращий спосіб пізнання неповторності своєї індивідуальності.

Але, якщо я унікальний, то кожен унікальний у такій же мірі. Правильна самооцінка включає усвідомлення свого походження, статусу й цілі в житті; вона ж указує нам норми ставлення до інших. Зрозуміло, що стосунки з неповторними індивідуальностями будуть базуватися на повазі, толерантності, вимогливості до самого себе, допомозі, служінні іншим людям.






Суперечливість теорії крові по совісті та образу раскольнікова.
Час збирати каміння