Бернард Шоу – творець соціально-аналітичної “драми-дискусії”

Бернард Шоу – один із класиків світової драматургії XX століття. (Поборник

Мистецтва проблемного, ідейного, заснованого на правді життя.)

Бернард Шоу – творець “драми-дискусії”.

Б. Шоу – представник інтелектуального театру. (Створює особливий тип “драми-дискусії”, герої якої виступають як носії відповідних тез, ідейних позицій.)

Особливість п’єс Бернарда Шоу. (Головну увагу драматург приділяє не зі­ткненню характерів, а протиборству точок зору, концентрує увагу на супереч­ках персонажів, що торкаються філософських,

моральних, сімейних проблем.)

Найвагоміший елемент у “драмах-дискусіях” Б. Шоу – блискучий пара­докс. (За допомогою своїх блискучих парадоксів він розкриває внутрішню фальш пануючих догм та загальноприйнятих істин.)

Гармонійне поєднання міфологічної основи та сучасності у драмі-дискусії “Пігмаліон”. (Драматург відтворює в назві античний міф про Пігмаліона, що закохався у створену ним статую й оживив її своїми благаннями. Про­те, будуючи сюжет на цікавій основі, Б. Шоу створює конфліктну ситуа­цію стосунків між творцем та його створінням, між зовнішньою культурою і духовними цінностями людини.)

Утвердження

у п’єсах Б. Шоу моральних якостей простих людей. (П’єса “Пігмаліон”, де письменник показує духовну перевагу простої дівчини над аристократичним середовищем.)

Гостра соціальна критика у “драмах-дискусіях” Б. Шоу. (П’єса “Дім, де розбиваються серця”. Письменник нищівно критикує фальш та лицемір­ство англійського суспільства.)

Бернард Шоу – великий драматург і яскрава, оригінальна особистість.

(Бернард Шоу став одним із найвідоміших драматургів світу, драматургом-

Новатором, який надав драматургії соціальної гостроти, проблемного характе­ру в поєднанні з блискучою сатирично-парадоксальною формою.)






Чи можна когось або щось любити.
Бернард Шоу – творець соціально-аналітичної “драми-дискусії”