«Беретеся мудрість не із заповітів» (за драмою «Ярослав Мудрий»)

Роздуми Івана Кочерги про людську мудрість втілені в образах Сельвестра, Ярослава Мудрого. Мабуть, невипадково твір про київського князя починається з розповіді вченого монаха Сельвестра. І формула мудрості, виведена ним, така:

Не те чеснота, лиш би книги чтить,

А щоб од книг зерно добра й любові

В своїй душі посіяти й зростить,

І просвітить добром серця людські.

Цей основний постулат драматург відстоює кожним образом своєї драми: мудрість людська тримається не тільки на великих знаннях, а й на великій людяності. Вона береться

насамперед з життя, бо воно і є тієї основною книгою, то дає людині мудрість.

Тим і славний князь Ярослав, що, з молодих років наповнивши своє життя мудрими книгами, благословенними словами, «не вдав тілу своєму покою, доколи правді двері не відкрив…»

А скільки він зазнав тяжких трудів.

В яких боях кривавих ісполчився…

І цілу Русь, як древле, об’єднав.

Справді, саме за часів а Мудрого стало можливим формування самостійної держави. Він добився об’єднання Новгорода з Києвом, відстояв у боротьбі з варягами і татарами національну незалежність держави, побудував багато нових міст, віддав багато сил

розвиткові науки і мистецтва.

Як державний діяч, Ярослав узяв на озброєння слова священика Іларіона: «Раніш закон, а потім благодать». Справедливий закон ставить він на захист мирного щасливого життя людини.

При цьому Ярослав покладає велику надію на особисту мудрість державного діяча, на його вміння точно визначати, що є добро, а що зло, його спроможність бути справедливим у всьому і завжди. Та чи завжди він сам був таким? Спочатку Ярослав був упевнений: треба воювати вік, щоб збудувати єдиний храм прекрасний. 1 тільки з роками зрозумів, що «мир і труд – це благо основне».

Не завжди справедливий князь і у своєму ставленні до майстра-будівника Журейка. Однак величаємо ми його мудрим, бо він не байдужий до людей, провів своє житія у великих трудах і звитягах. А саме в цьому – справжня мудрість.

Відкритий як в любові, так і в ненависті, Ярослав сприймає навколишній світ не тільки розумом, а й серцем. Але добрим, щирим і людяним повинно бути твоє серце, людино, щоб можна було його назвати віщим, мудрим. А серце Ярослава – це серце люблячого батька, справедливої людини, покликаної безкорисливо служити людям. Таке серце не схибить.

Драми Іван Кочерги завжди сучасні. Вони – невичерпне джерело людської мудрості, бо в основі їх – історична правда і кращі зразки народної моралі.






Твір на тему треба цінувати те що маєш.
«Беретеся мудрість не із заповітів» (за драмою «Ярослав Мудрий»)