«Внутрішня еміграція» творчої душі Василя Голобородька

Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Вира­жається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами Укра­їни. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, байдужість на­родних мас. Здавалося б. що закладена в нашій літературі традиція «будити народ» матиме своє продовження і в нових поколіннях письменників.

Той, хто насмілювався думати і писати про інше, критикувати, давати поради, виключався не тільки з літературного процесу, але й з самого життя. Одні піш­ли за свої переконання на загибель, інші, як Василь Голобородько, у внутрішню еміграцію.

За всіма ідеологічними критеріями того часу молодий поет став небезпечним. Якщо його твори друкують за кордоном — виходить, ворог! З того часу й почалася двадцятирічна «каторга» його замовчування й офіційного невизнання.

Та’душа поета не зламалася, випорхнула із залізних грат, долетіла до свого чи­тача. В. Голобородько зберіг колишню свіжість, наївність, «дитинність», але по­єднав їх із змужнілістю. Вся увага поетичного слова автора звернена до України. У вірші «Ми йдемо» відчуваємо силу верлібру, в якому чується ритм, народна фі­лософія та мораль:

Ми йдемо по Україні,

Пов’язані вишиваними дівочими руками

Рушниками,

І радість сяє в наших очах.

Наче наша історія проходить рядками цієї поезії. Але поет напружено шукає відповіді на пекучі проблеми сьогодення: чи підуть сьогодні молоді люди так гор­до 3 вишитими рушниками? На жаль, національна свідомість народу залишаєть­ся дуже низькою.

Світ поезій В. Голобородька змушує нас звернутися до своєї історії, вимагає бути уважними до того, що відбувається навколо, що чекає нас завтра.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: «Внутрішня еміграція» творчої душі Василя Голобородька