Урбаністична тема в поезії Брюсова

Перетерплює существеннейшие зміни урбаністична тема – одна із центральних у творчості Брюсова. Намітившись ще в 90-і роки, вона стає тепер соціально-конкретною. Як поет-урбаніст Брюсов відверто любується містом – його культурою, динамічністю, рухом міських юрб (“Жадібно тобою насолоджуюся”, 1899; “Сутінки”, 1906). Поет малює вигляд майбутнього міста – міста палаців “зі сталі й скла”, хмарочосів і т. д.

Капіталістичне місто з’являється те “чудовиськом розмірено^-величезним” (“Замкнуті”, 1901), те якимось збірним

символом “у царственій зміні блискотінь і тьми” (“Слава юрбі”, 1904), те “вулицею-бурою” “з рокотом коліс і скоком” (“Кінь блед”, 1904). Але в кожному випадку його картини яскраво сучасний: поет живе життям передреволюційної епохи. Місто Брюсова – це місто різких соціальних контрастів. “Блискучі притулки” і “палаци золоті”, “радісні вивіски нахабних вогнів”, “кришталеві зали”, де “регоче вогненна Розпуста”, і як виворіт усього цього – “руки, що хочуть милостинь”, “сказ прокльонів серед заліза й вогню”, “бідні діти землі… міста діти й ночі”
– все це не може не нагадати горьковских картин “міста жовтого диявола”. Малюючи образ міста, Брюсов відмовляється від колишніх прийомів умовної, абстрактної символіки. Дрімає Москва, немов самка сплячого страуса, Брудні крила по темному грунті розкинуті, – писав він в 1895 році (“Уночі”). І зовсім інший з’являється картина міста, що засипає, у вірші 1906 року “Сутінки”:

Кола циферблатів бурштинових Чарівно запалилися над юрбою, И прагнучих плит тротуарних Торкнувся прохолодний спокій

Урбаністичні вірші Брюсова, продовживши після Некрасова й П. Якубовича “міську” тему в російської поезії, вплинули на А. Білого, А. Блоку й ін. Яке в чому вони проклали дорогу й В. Маяковському. Мало хто з поетів початку XX століття так благоговійно оспівувало людську працю, як це робив Брюсов. Образ людини-трудівника, творця всього прекрасного на землі, з’явився в його творчості, як тільки він звернувся до реальної дійсності. В 90 році Брюсов пише вірш “Робота”, перейняте пафосом твердження людської праці, що приносить людині справжнє щастя:

Здраствуй, тяжка робота, Плуг, лопата й кирка! Освіжають краплі поту, Ниє сладостно рука! Ладь вінки, дарунки царівни, Упадай порфіру із плечей! Здраствуй, життя повсякденної Грубо коване мовлення!

З новою силою тема праці зазвучала в Брюсова в роки першої російської революції. Великі здійснення Людини оспівує поет у вірші “Хвала людині” (1906):

Вірю, зухвалий! ти поставиш Над землею ряди вітрил Ти по примсі направиш Біг у просторі, меж світил. І гвалтівники вселеної, Ті, чий шлях ти перетнув, Повторять привіт священний: Будь прославлений, Людина!

Тяжіючи до історичних і філософським узагальненням, Брюсов мислив працю в загальнолюдських масштабах як величезну, майже космічну цінність, як велику наступність незліченного ряду поколінь (“Століття за століттям”, 1907).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Урбаністична тема в поезії Брюсова