Твір про Україну


Ще хлопцем Дмитро Павличко милувався чудовими краєвидами рідного села, яке мальовничо розкидало свої біленькі хатки з рясними садками.

Духмяні пахощі квітів, трав, розігрітої землі чарували підлітка, а барви і звуки, злиті в єдину ніжну мелодію, зачіпали в його душі потаємні струни. І народжувалися вірші, в яких оспівувалося все те, що було близьким серцю, що стало радістю і сенсом життя:

Там я знаю кожну стежку,

Кожен камінець.

Там узяв я пісню в серце

Із людських сердець.

Дмитро Павличко захоплювався доброзичливістю і щирістю прикарпатського люду:

Хто б не йшов, хто б не їхав

По дорогах кременистих

Через прикарпатські села, -

Всіх вітають словом тут.

В поезії «У дитячому серці жила Україна» поет згадує материнські веселі і журні пісні, каже, що не раз йому довелось за «мужицьку», тобто за українську мову, «ставати на коліна». Павличко вчився в польській школі, де суворо забороняли українцям розмовляти рідною мовою. Але якими б покараннями не погрожували хлопцю, він все одне не відмовився від українського слова:

Наді мною ночами відплакала мати,

Я не зрікся ні мови, ні пісні її.

Навіть тоді, коли помирає від тяжкого злиденного життя мати поета, він не вважає себе самотнім, бо відчуває щиру підтримку та допомогу своєї Вітчизни, яку безмежно любить:

Та не був ні хвилини в житті сиротою,

Бо вела мене далі Вкраїна моя.

Вся творчість Павличка є уславленням рідного народ, рідної матері-України.



Схожі роботи:
  1. Мрія Шевченка про вільну Україну
  2. Твір про ріку: Сіверський Донець
  3. Сонети Дмитра Павличка про рідну мову
  4. Твір-роздум за інтимною лірикою Павличка
  5. Твір про рушник