Жорстокість смертної кари (за твором Коцюбинського «Подарунок на іменини»)


Скільки існує людство, цивілізоване суспільство, — будуть точитися дискусії щодо смертної кари. Як би ми не прикрашали, як би ми не вбирали учасників дійства під назвою «винесення смертного вироку», воно залишиться вбивством. І не матиме значення, хто це вчинив: чи то найманий кимось вбивця для усунення суперника, чи той же вбивця, якого найняла держава, і який карає іменем закону.

Ставлення людей до смертної кари завжди буде відзначатися суб’єктивністю. Але, якщо керуватися загальновизнаними фактами, то смертна кара ніколи й ніде не була застережним засобом проти злочинності. Загальновизнаним є і той факт, що учасники страти (кат, охоронці, глядачі) переживають страшні потрясіння.

Вражаючий твір Михайла Коцюбинського «Подарунок на іменини» яскраво ілюструє цей момент. Тут зображено основну суть проблеми смертної кари: ніколи смертна кара не робила суспільство гуманним. Особливо згубний вплив вона має на підростаюче покоління.

… Таточко вирішив зробити своїй дитині «подарунок на все життя»: у день народження сина запросити його на страту жінки (вона намагалася вбити губернатора). Щоб «подарунок» був несподіваним, Карпо Петрович до останньої миті нічого синові не говорить. Та хлопчикові цікаво, і він намагається вивідати про подію у свого кучера. І коли той без зайвих церемоній пояснює, що тут має відбутися, хлопчик розгублено запитує: «Як, зовсім повісять?»

На що дістає роздратовану і жорстоку відповідь: «Не зовсім, а тільки доти, поки ноги не перестануть дригать…» Можна тільки уявити, ідо пережив Доря після почутого. І коли ця дитина кидається до жінки і в розпачі хапає її за ноги — це маленький протест проти жорстокості цього світу.

Як справжній майстер слова, Коцюбинський контрастно до зображуваних подій описує природу. Адже це такий абсурд: вбивають людину, коли поруч «гречка попливла білим пінистим шумом, до ріллі припадали теплими грудьми пташки, а вітер гойдав дивину і волошки». Дитина волає на цілий світ: «Не дам!.. Не хочу!..» Але хто її чує? Хто з дорослого світу врешті усвідомить, що жорстокість може породити тільки жорстокість? Або відчай. «Чекай, — думав він (Доря) гірко про батька, — будеш ти знати, як я тобі повішусь… Заберусь на горище, здійму свій пояс, і ніхто не побачить…» І в читача не виникає сумніву: після пережитого він так і вчинить.

Ще з часів Київської Русі смертна кара не була складовою частиною законодавства. Хоча б це може буде аргументом для запеклих прихильників смертної кари. А оповідання Коцюбинського «Подарунок на іменини» дає відповідь на багато питань, зокрема на питання: «Вбивати чи не вбивати?»



Схожі роботи:
  1. Образи природи у творчості Коцюбинського
  2. Подарунок до школи
  3. Імпресіоністична поетика новелістики Коцюбинського
  4. Ціна виміру життя (за оповіданням Коцюбинського «Дорогою ціною»)
  5. Жорстокість XX століття в новелі Кафки «Перевтілення»
  6. Твір на тему: моє ставлення до Федька і Толі