Твір-розповідь (замітка в газету). Медсестра Тетяна

Спливатимуть роки, але ніколи події страшної і кривавої Великої Вітчизняної війни не перестануть нас вражати самовідданістю і жертовністю людей, які наближали День Перемоги.

Сьогодні до нас у весняний передсвятковий день завітали вони – суворі фронтовики. Паморозь лягла на їхні скроні, роки поорали зморшками мужні обличчя, але молодою залишилася душа. Після бурхливих привітань слово надили Івану Микитовичу Ільїну, генерал-майору у відставці, і попросили розповісти про одну з бойових операцій, у яких він брав участь.

Я розповім

вам про нашу бойову подругу, яка гідна найвищих нагород і найсвітлішої людської пам’яті. Її звали Тетяною, і загинула вона у неповні дев’ятнадцять років, здійснивши нечуваний подвиг, – почав Іван Микитович.

Потужну лінію німецької оборони частини Радянської армії прорвали вночі. Не чекаючи, поки сапери наведуть переправу, бійці на дошках перепливли Дніпро. І тоді на маленький півторакілометровий плацдарм фашисти спрямували нищівний вогонь. У цьому бою Тетяна Захарченко винесла понад сто поранених. І хоч сама дістала тяжку рану, поля бою не залишила. Тетяна бачила: доля плацдарму вже майже вирішена.

Загинули

комісар і заступник командира дивізії, начальник штабу. Тільки щось надзвичайне могло тепер надихнути бійців на відчайдушний вирішальний ривок уперед. І тоді серед окопів випросталась тоненька дівоча постать.

Вся перев’язана, слабка, вона закликала солдатів, які залишилися в живих, до бою. І було це найсильнішим резервом, який пішов у бій. Тетяна не побачила кінця того бою. Але його побачили ті, хто переміг у ньому.

Не віриться, що її немає серед нас, – закінчив свою розповідь Іван Микитович. – Пам’ять про неї у наших серцях житиме доти, доки живемо ми. Після цієї зустрічі з ветеранами я довго не міг заснути і все ставив перед собою питання – а чи зміг би я так? Чи не злякався б? Ні, гадаю, не злякався б, бо йшлося про майбутнє нашого народу, наших батьків, нашої країни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-розповідь (замітка в газету). Медсестра Тетяна