Твір-роздум: “Яка краса врятує світ: зовнішня чи внутрішня?”
Що таке краса? Однозначної відповіді на це питання немає, адже у всіх різні поняття про прекрасне, різні погляди на життя. Одне можна сказати точно: краса – це щось таке, що викликає радість, теплі спогади, підносить душу до небес, видаляє нас від цього жорстокого матеріалістичного світу.
Красивим може бути все: музика, живопис, мова та інше. Але далеко не всі володіють мистецтвом створення “краси”. Лише деякі здатні, передаючи свої думки і настрій, зацікавити і вознести увись маси людей. Наприклад, художники. Адже вони теж були дітьми
Те ж саме і з музикантами, поетами, письменниками. Кожен висловлює почуття як може, одні на папері, використовуючи перо, інші виливають
На мій погляд, жодне життя не повинне бути прожите даремно. Кожна людина повинна залишити за собою слід, що приносить радість людям, хоча б маленький і непоказний. Адже кожен з нас унікальний. Хтось пише картини, хтось створює смачні шедеври, хтось складає вірші тощо. І я вважаю, що якщо тебе подякували або впізнали на вулиці хоча б кілька людей, абсолютно незнайомих, але людей, які все ж знають про твоє існування – життя прожите не дарма. Але не можна забувати, що популярність – це ще не доброта і краса. Якщо твої фотографії висять в міліції в графі “розшукується”, а люди на вулицях, лякливо відходячи в сторону, тихо кажуть: “Це він”, – це не радісний слід, що приносить щастя, а червоний рубець на історії міста, а, можливо і країни. Завжди, що б не робила людина, вона повинна приносити добро, радість, теплоту і щастя людям, а не нагадувати про небезпеку і страх, що підстерігають на кожному кроці. І лише в цьому випадку “кожне благородне життя залишає свої нитки, назавжди вплетені в справу миру, і таким чином все більш і більш росте міць людства зі здоровим корінням і гілками, все вище піднімаються до неба”.
Із зростанням могутності цивілізації посилюється прагнення вищих світових ієрархій до розвитку, але й до хаосу – теж. Скільки людина знищила, скільки створила!
І те, що може переважити і переважує чашу ваг, на одній стороні яких тяга до розвитку, на другий до хаосу, – краса. Вона врятує світ! Тому що в хаосі природи, що руйнується, в однобокій, бездушно-механічній цивілізації немає краси. Без краси же немає життя. І, може бути, взагалі ніякий розвиток неможливий поза краси, включаючи і неживу матерію.
Що некрасиво – не життєво, не дає свого продовження; все, що некрасиво – глухий кут. Краса – узагальнений, інтуїтивний критерій істинності шляху розвитку, даний людині природою. Красою перевіряється нове. Якщо воно красиве, значить необхідне і потрібне, і буде жити. Недарма в нашій свідомості від самого народження закладена внутрішня потреба прекрасного і підсвідомі його критерії. Що ж до того, яка краса врятує світ – внутрішня чи зовнішня, то я вважаю, що перша не може існувати без другої і навпаки, тобто відповіді на це питання просто не існує.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)