Твір-Оповідання письменника О. Генрі «Дарунки волхвів»

Оповідання американського письменника О. Генрі «Дарунки волхвів» — це історія любові двох людей: Джима й Делли. Дія відбувається перед Різдвом. Молоді чоловік і дружина живуть дуже бідно. Джим заробляє двадцять доларів у тиждень, і цього їм ледь вистачає на оплату квартири (вісім доларів у тиждень) і харчування. Раніше він заробляв тридцять, але тепер справи пішли гірше. Делла хоче зробити своєму улюбленому подарунок на Різдво, але в неї є всього тільки один долар і вісімдесят сім центів. Бідна молода жінка не знає, як надійти, адже цих грошей їй не вистачить на подарунок. За кожний цент їй доводилося сперечатися з торговцями так, що їй самої було соромно. Але й це не допомогло Делле відкласти досить грошей на подарунок. І отут їй спала на думку ідея: вона вирішила розстатися зі своїми шикарними волоссям.

Вони у Делли були дивно гарні: коли вона їх розпускала, «волосся Делли розсипалися, блищачи й переливаючись, точно струменя каштанового водоспаду. Вони спускалися нижче колін і плащем огортали майже всю її фігуру». Треба сказати, що її волосся були одним із двох скарбів, що належали їхній сім’ї. Другим були золотний годинники, що перейшли до Джиму від його батька й діда. Деллє було дуже шкода розставатися зі своїм скарбом, але рйди того, щоб зробити подарунок коханій людині, вона все-таки зважилася на це. І пішла до жінки, що купувала волосся, і продала їй свої за двадцять доларів. Після цього Делла, як на крилах, полетіла по місту шукати подарунок Джиму. І знайшла. Вона побачила у вітрині чудовий ланцюжок із платини для годин (а треба сказати, що в Джима годинник висіли на шкіряному ремінці і їх було соромно діставати в пристойному суспільстві). Задоволена Делла поспішила додому, щоб до приходу чоловіка встигнути приготувати святкова вечеря. Свої короткі тепер волосся вона укладала майже сорок хвилин: «Вона дістала щипці для завивки, запалила газ і прийнялася виправляти руйнування, заподіяні великодушністю в сполученні з любов’ю. А це завжди найтяжча праця, друзі мої, велетенський праця».

Тепер у неї на голові замість пишних і густих волось красувалися маленькі локончики, які надавали їй вид трошки хлоп’ячий. Подивившись на себе в дзеркало, Делла тільки зітхнула й сказала сама собі: «Але що ж мені було робити, ах, що ж мені було робити, раз у мене був тільки долар і вісімдесят сім центів!» От на які жертви здатна теперішня жінка заради любові. Нарешті, о сьомій годині вечора, додому повернувся Джим. Коли він побачив, що Делла постриглася, то довго не міг отямитися. Він дивився на неї з дивним вираженням особи: «Це був ні гнів, ні подив, ні докір, ні жах — жодне з тих почуттів, яких можна було б очікувати. Він просто дивився на неї, не відриваючи погляду, і особа його не міняло свого дивного вираження».

Коли нарешті Джим отямився, він зрозумів, що стало причиною такої його реакції: своєї улюбленої в подарунок на Різдво він купив прекрасний набір гребенів. Це був «той самий набір гребенів — один задній і два бічних, — яким Делла давно вже благоговійно любувалася в одній вітрині Бродвея». Але, до нещастя, розчісувати ними було вже нема чого. Але ще більший удар очікував закоханих, коли Делла показала свій подарунок. Побачивши ланцюжок, Джим тільки посміхнувся й сказав: «Прийде нам поки сховати наші подарунки, нехай полежать трошки. Вони для нас зараз занадто гарні. Годинники я продав, щоб купити тобі гребені». Так що чудовий ланцюжок був уже не потрібнО. Так само, як і гребені. Мені здається, що, незважаючи на таку невдачу з подарунками, Делла й Джим подарували один одному щось більше. Вони показали, що, незважаючи на всі труднощі життя, кожний з них піклується в першу чергу про свою кохану людину, а не про себе. Кожний з них розстався із самим коштовним, що в нього було, аби тільки його друга половина була щаслива.

Я думаю, що це яскравий приклад того, як людям треба любити, піклуватися й не забувати друг про друга ні на хвилину. У світі немає нічого цінніше любові, і ніякі подарунки, навіть найдорожчі, не можуть замінити це почуття. У цьому оповіданні О. Генрі говориться про те, що бідність не може перешкодити двом на — вартим близьким людям любити. І як урочисто наприкінці оповідання звучать слова: «так буде сказано в повчання мудрецям наших днів, що із всіх дарувальників ці двоє минулого мудрейшими. З усіх, хто підносить і приймає дарунки, істинно мудрі лише подібні ім. По всіх усюдах. Вони і є волхви».


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Твір-Оповідання письменника О. Генрі «Дарунки волхвів»