Твір на тему: “Ми є. Були. І будем Ми. Й Вітчизна наша з Нами”

Всім відомо, що ці слова вибиті на нагробку Івана Багряного у Новому Ульмі та назавжди закарбовані у серцях мільйонів українців, щоб давати натхнення і вселяти віру й патріотизм в душі під час тяжких випробувань.
Навіть під час написання кіноповісті Олександру Петровичу довелося пережити чимало неприємних миттєвостей задля того, аби правдиво показати долю українського народу під час Великої Вітчизняної війни. Адже те, що у кіноповісті письменник показав випробування духу людей, показав прорахунки

не лише ворога, а й нашого командування, зобразив усе правдиво та відверто, багатьом не сподобалось. Дуже у скоро Сталін заборонив твір до друку та постановки, а на засіданні ЦК, де було вилито багато бруду як на автора, так і на сам шедевр української літератури, Довженка звинуватили в тому, що він “духовно роззброював рідний народ”. Як на мене, цей епізод також є важливим для усвідомлення того факту, що Довженко витримав далеко не один бій з бюрократами й українофобами, щоб перемогти у війні, як це зробили і персонажі його твору.
Звісно, персонажі кіноповісті “Україна в огні” не знали про напис, вони просто
стали на захист своєї Батьківщини, свободи, майбутнього, але саме цим кредо можна якнайвлучніше окреслити усю їхню боротьбу.
Пам’ятаєте, що на початку твору уся родина Запорожців, всі сині-соколи і дочка-ластівка, зібрались до рідної хати “щоб ушанувати материнську старість – п’ятдесят та ще й п’ять років”? Так само увесь народ піднявся-злетівся з усіх куточків нашої країни, аби чесно й шанобливо захищати свою другу Матір – Україну.
Пам’ятаєте, Лаврін Запорожець, з діда-прадіда вільна людина, отримавши посаду старости, запрягає односельців у плуги, щоб землю орали, кажучи при цьому дочці Олесі: “Не хотіли ярем, треба було битися за волю”. Отак одним реченням Олександр Довженко хотів ще раз підтвердити споконвічну істину: за волю треба боротися і не поступатися своєю землею нікому.

Письменник показав, що перемога держави – це перш за все перемога сотень тисяч простих людей, що зробили свій внесок у цю боротьбу. У творі пророчо передбачено відродження зраненої України, яка засяє, та так засяє на увесь світ, що осліпнуть від заздрощів всі.
Я вірю, що так і станеться, адже країна, де живуть настільки мужні та щирі люди, просто приречена бути осяйною та щасливою. А ми, нащадки генія народу, повинні зробити все, щоб так і сталось.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “Ми є. Були. І будем Ми. Й Вітчизна наша з Нами”