Трагічна велич Базарова

На різних рівнях (в особистому спілкуванні, у вчинках людей, у природі, у суспільних відносинах) читач, слідом за автором, спостерігає явища (різного фарбування, тональності й сили): словесні сутички за столом Кірсанових — дуель Павла Петровича й Базарова — станова ідейна ворожнеча дворян і різночинця — демократа — боротьба за існування народу й усього живого вприроде.

И хоча ці зіткнення, розбіжності, боротьба не завжди увінчуються перемогою однієї зі сторін, вони грають в «Батьках і дітях» роль стимуляторів розвитку особистої, суспільної, національної, світовий жизли або є одним із засобів характеристики суспільного статусу героя, рівня його духовного життя. Досить значно названі у романі кризові історичні дати, виразно розставлені історичні віхи: 1812 — 1825 — 1848 — 1859 роки Батько братів Кірсанових — «бойовий генерал 1812 року, — напівписьменний, грубий, але не злий росіянин людина, у силу свого чина й фал досить значну роль» у провінції. Батько Базарова — лікар у його бригаді — дотепер з гордістю згадує, що в «князя Витгенштейна (фельдмаршала російської армії, учасника Вітчизняної війни й турецької кампанії) пульс мацав», Він же таємниче повідомляє сина й Аркадія, що «знав на перечіт тих-те, у південній армії, по чотирнадцятому, ви розумієте», тобто знав майбутніх декабристів, про які й через кілька десятиліть говорить із побоюванням Події Вітчизняної війни й чотирнадцятого грудня 1825 року, судячи з деяких деталей в авторських замальовках, не залишили скільки-небудь помітних слідів у свідомості мешканців Марьино — Кірсанових

Не помітно, щоб суспільно-політичний стан російського життя кризового часу — передодня падіння кріпосного права — було глибоко й схвильовано осмислене братами Кірсановими. Їхньому духовному миру виявилися недоступна ні твереза оцінка сьогодення, ні прогнозування майбутнього, долі свого стану, народу, разночинной інтелігенції. А тим часом наближалася вже пора, коли, за словами їхнього сучасника з табору «нігілістів» Н У Шелгунова, почнеться практичне продовження «звільнення селян» — «заперечення колишнього кріпосницького побуту з усіма його наслідками». У фіналі Тургенєв начебто зрівняв двох супротивників: Базарова й Павла Петровича: обоє залишаються самотніми. Але База — рів і перед смертю мучається питанням, чи був він потрібний Росії, а Павло Петрович, «живий мрець», вийшовши на відстань від батьківщини, дотримується (втім, досить абстрактно) «слов’янофільських поглядів», предметним символом яких є срібна попільниця у вигляді мужицького постола на нього письмовому столі

Сама назва тургеневского роману говорило про гостроту авторського почуття сучасності. Заголовок ніс у собі багатозначний зміст: родинні зв’язки й розбіжності, зміна поколінь, історичний рух. У центрі — «добролюбовская» актуальна ситуація: герой часу в боротьбі з вітчизняними супротивниками. Здійснення цього складного задуму зажадало від автора великої напруги творчих сил, глибоких роздумів, «узгодження» з життєвими обставинами своїх рішень, нещадної перевірки їх і рад, відкликань сучасників, як доброзичливих, так і ворожих

Уважному читачеві не важко вловити «баеаровские» викривальні, іронічні інтонації, його лексику в тургеневском зображенні «потворного стану суспільства», у характеристиках «освіченого» сановника, «туза» Колязина, «прогресиста» губернатора, «емансипе» Кукшиной, водевильно-метушливого Ситникова. В інших же випадках відкрито приводячи різкі судження Базарова (про Павла Петровичі — «дрянь», «ари — стократишка», «дивак», «архаїчне явище», «феодал»; про Миколу Петровичі — «людин відставний»; про дворян укупі — «прокляті барчуки»), письменник вносить свої корективи

Він зм’якшує, наприклад, базаровские оцінки братів Кірсанових, показуючи їх «гарними представниками дворянства»: вони гуманні з мужиками, зберігають кращі традиції свого стану: честь, шляхетність, почуття власного достоїнства, культуру поводження, людського спілкування. Але при цьому автор переслідує й інша мета — змусити читача задуматися: «Якщо вершки погані, те що ж молоко?» Помітна більша симпатія Тургенєва до Миколи Петровичу, безискусственному, добрій людині, романтикові в любові до близьких, до природи, мистецтву. Але, подібно Базарову, він не прощає цьому героєві ледарства, безгосподарності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Трагічна велич Базарова