Сон Гринева в повісті Пушкіна «Капітанська дочка»

Зовсім особливу роль у романі грає сон Гринева, що він бачить відразу ж після першої зустрічі з вожатим-пугачовим. Невивченість реалізму Пушкіна 1830-х років приводить до того, що символічний початок у ньому ігнорується, не приймається в розрахунок при аналізі добутків, зокрема «Капітанської дочки». Введення сну Гринева пояснюється як, що випереджає події інформація: Пушкіна-Де попереджає читача, що буде із Гриневим далі, як зложаться його відносини Спугачевим.

Подібне тлумачення суперечить самому принципу оповідання Пушкіна — з його стислістю й лаконізмом, що динамічно розвивається сюжетом. Та й навіщо, запитується, двічі повторювати те саме: спочатку в сні, а потім у реальному житті? Правда, сон у відомій мері наділений і функцією предсказивания наступних подій. Але це «предсказивание» потрібно зовсім для особливих цілей: Пушкіну необхідно змусити читача при зустрічі як би зі знайомими фактами вертатися до сцени сну. Про цю особливу роль повернень буде сказано пізніше. Вая?-але пам’ятати при цьому, що побачений сон — віщий, пророчий: про це попереджає читача сам Гринев: «Мені приснився сон, якого ніколи не міг я забути й у якому дотепер бачу щось пророче, коли міркую з ним дивні обставини мого життя». Давній сон свій Гринев пам’ятав все життя. І читач повинен був його пам’ятати увесь час так само, як Гринев, «міркувати» з ним всі случившееся з мемуаристом під час повстання

Подібне сприйняття символічного змісту обумовлюється багатовіковою народною традицією. Дослідник сновидінь у народних віруваннях справедливо писав: «Із самих древніх часів людський розум бачив у сновидіннях один з найбільш дійсних засобів для того, щоб підняти таємничу завісу майбутнього». Віщі, пророчі сни, пише той же дослідник, опираючись на найбагатший матеріал паблюдений, «ніколи не забуваються людиною доти поки пе збудуться» «. Пушкип знав ці вірування. Тому Гринев і пе забував свій віщий сон. Не повинен був його забипать і читач

Який же сон бачив Гринев? Йому снилося, що він повернувся додому: «…Матінка зустрічає мене на ганку з видом глибокої прикрості. «Тихіше,- говорить вона мені,- батько хворий при смерті й бажає з тобою попрощатися». — Уражений страхом, я йду за нею в спальню. Бачу, кімната слабко освітлена; у постелі коштують люди із сумними особами. Я тихенько підходжу до постеле; матінка приподимает полог і говорить: «Андрій Петрович, Петруша приїхав; він відвертав, довідавшись про твою хворобу; благослови його». Я став на коліна й спрямував очі мої на больпого. Що ж?.. Замість батька мого, бачу в постеле лежить мужик із чорною бородою, весело на мене поглядаючи. Я в здивуванні обернув до матінки, говорячи їй: «Що це значить? Це не панотець. І ккакоймпе статі просити благословення в мужика?» — «Однаково, Петрушка,- відповідала мені матінка,- це твій посажений батько; поцілунок у нього ручку, і нехай він тебе благословить»…»

Оборотний увага на підкреслену реальність подій сну й діючих осіб — всі буденно, пичего символічного в описаній картині немає. Вона скоріше безглузда й фантастична, як це часто й відбувається в снах: у батьківській постелі лежить мужик, у якого треба просити благословення й «поцілувати ручку»… Символічне в ній буде простонать у міру знайомства читача із сюжетним розвитком роману — тоді народиться здогад, що мужик із чорною бородою схожий на Пугачова, що Пугачов так само ласкавий був із Гриневим, що це він улаштував їло щастя з Машею Миронової… Чим більше дізнавався читач про повстання й Пугачова, тим стрімкіше росла багатогранність образа мужика зі сну, всі отчетливее виступала його символічна природа

Це стає особливо наглядвим у заключній сцені сну. Гринев не хоче виконати прохання матері — підійти під благословення мужика. «Я не погоджувався. Тоді мужик підхопився з постелі, вихопив сокиру через спину й став махати в усі сторони. Я хотів бігти… і не міг; кімната наповнилася мертвими тілами; я спотикався об тіла й сковзав у кривавих калюжах… Страшний мужик ласкаво мене кликав, говорячи: „не бойсь, подойд! під моє благословення…»»

Мужик із сокирою, мертві тіла в кімнаті й криваві калюжі — все це вже відкрито символічно. Але символічна багатозначність проявляється від нашого знання про жертв повстання Пугачова, про багатьох мертвих тілах і калюжах крові, які побачив Гринев пізніше — уже не в сні, а наяву.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Сон Гринева в повісті Пушкіна «Капітанська дочка»