Сенс назви п’єси О. М. Островського «Гроза»

З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище — купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського «Гроза». Чому автор саме так назвав свою драму? Адже в ній йдеться зовсім не про природне явище. На це питання можна відповісти, розглянувши саму п’єсу, конфлікт в ній. Головна героїня «Грози», Катерина, живе в місті Калинові, на березі Волги, де панує патріархальний уклад, де всім правлять купці-самодури: Дикої, Кабанихи та їм подібні. Мешканці Калинова живуть в особливому стані світу — кризовому, катастрофічному. Руйнується фундамент, що підтримує старий порядок, і з ним усталений побут.

Перша дія вводить нас у передгрозову атмосферу життя. Зовні все як і раніше спокійно, але криза ще попереду. Безтурботність людей лише підсилює напруженість, що панує в природі і житті. На Калинов рухається гроза…

На початку п’єси ми знайомимося з деякими мешканцями Калинова і з головною героїнею, яка живе в сім’ї Кабанихи і страждає від гніту, «неволі» патріархального світу, від приниження і тиску з боку матері сімейства — купчихи. Гроза наступає не тільки на місто, в душі Катерини теж відчувається її наближення. Героїня знаходиться в сум’ятті, розуміючи, що любить не чоловіка, а іншої людини, Бориса, і мучиться: борг перед чоловіком змушує її страждати і розриватися у виборі. Вона усвідомлює, що здійснить гріх, якщо піде на зустріч з Борисом, і покарання за цей гріх прийде рано чи пізно. Але Катерина вирішується на побачення з коханим, гуляє десять днів, не думаючи ні про що, і приходить в себе з-за несподіваного приїзду чоловіка. Вона починає каятися у скоєному, її долають страх прийдешнього покарання і муки совісті. Героїня відчуває наближення грози і чогось жахливого: «Як… не боятися! Всякий повинен боятися. Не те страшно, що вб’є тебе, а те, що смерть тебе раптом застане… зі всіма своїми гріхами, зі всіма помислами лукавими… Гроза-то нам в покарання надсилається, щоб ми відчували… «

Обстановка в п’єсі загострюється через переживань Катерини, через відчуття чогось неминучого. Хмари згущаються все більше, вже чути гуркіт грому. Героїня не витримує напруги і страждань, вона не може більше жити в брехні і в розпал стихійного лиха (грози) прилюдно визнається в усьому Кабанихи і чоловікові. Обурення навколишніх подібно грозі.

Катерина не може жити далі, їй набридло чоловік, світ, сім’я. Вона зайва тут, тому що ніхто не розуміє її, в цьому суспільстві немає місця любові. Борис боїться вирватися і відвезти кохану з «темного царства», так як сам знаходиться під його владою. Катерина вирішується покінчити життя самогубством: для неї в могилі краще, ніж удома.

Таким чином, суспільство (калиновців) своїм «благочестивим» і «праведним» судом прирікає героїню на смерть, тому що вона порушила звичні підвалини. Жителі Калинова не хочуть помічати наближається крах патріархального світу, його розпад. Він приречений на руйнування, так як канули в минуле реальні цілі та цінності, що складали його основу.

О. М. Островський вчасно помітив приреченість патріархального світу і вирішив показати це читачеві у своїй п’єсі. Він зобразив поступове руйнування старих, звичних устоїв як грозу, повільно наближається і розгорається в повну силу. Вона змітає все на своєму шляху. Гроза уособлює зміни в житті і суспільстві, саме тому назва твору багатозначно і символічно. Слово «гроза» — ключове для п’єси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Сенс назви п’єси О. М. Островського «Гроза»