Рання лірика Павла Тичини

Павлові Тичині судилася складна доля. Його життя було тяжким, особливо під час встановлення в Україні Радянської влади. Через це подальший життєвий і творчий шлях поета почав набувати подвійності. Тичина був гуманістом, патріотом своєї України.

Мене найбільше приваблює рання творчість Павла Григоровича. У свої перші поезії Тичина вкладає всю свою душу, особливо це помітно в ранніх ліричних віршах. Молодий поет хоче зрозуміти світ, «зазирнути в майбутнє»:

Молодий я, молодий,

повний сили та відваги.

Гей, життя, виходь на бій –

Пожартуєм

для розваги!

Поет відчуває красу, чарівність і гармонію природи, тому багато віршів, таких як «Квітчастий луг», «Хор лісових дзвіночків», «Гаї шумлять» та інші, присвячені саме їй. Поет милується природою, і його душа наповнюється найкращими почуттями.

Гаї шумлять –

я слухаю.

Хмарки біжать –

милуються

Милуюся -дивуюся,

чого душі моїй

так весело…

Вірші про кохання займають особливе місце в поезії Павла Тичини. Серед них – «Десь на дні мого серця», «О люба Інно…», «Цвіт в моєму серці». Більше барвистості і виразності додають їм образи природи. Поет прагне якнайдосконаліше

передати гармонію єднання людських почуттів і краси природи. Наприклад, ліричний герой звертається до своєї коханої:

Коли в твої очі дивлюся – здається мені мов бачу я небо прозоре.

Мов бачу брильянтових зір ціле морс, що десь там горять – усміхаються чудові, ясні..!

Але не завжди кохання буває щасливим. На шляху закоханих зустрічається багато перешкод. Ліричні вірші наповнюються сумом і журбою. Однак поет продовжує вірити в добро, чарівність природи, у велич людських взаємин, у гармонію світу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Рання лірика Павла Тичини