Проблема відповідальності у творчості Д. Олдріджа (Твір-роздум за оповіданням Д. Олдріджа “Останній дюйм”)

Джеймс Олдрідж, відомий англійський письменник, через усе життя проніс повагу до простих людей, любов до природи, захоплення мисливством і риболовлею. І сьогодні його оповіданнями захоплюються дорослі й діти.

Тема дитинства бачиться письменникові через єдність людини й природи, через красу відвертих людських взаємин. В австралійському циклі своїх оповідань Джеймс Олдрідж із великою майстерністю передає дитячу психологію, розкриваючи духовний світ підлітка Едгара. У невеличких творах Олдрідж намагався показати майже неймовірні можливості

людини, її красу й силу. Про своє оповідання “Останній дюйм” письменник сказав, що це оповідання – насправді метафора, а його суть полягає в тому, щоб вчасно зупинитися, не перейти межі. У сьогоднішньому світі накопичено стільки зброї, що людство стоїть на останньому дюймі перед світовою катастрофою, і кожен має усвідомити свою велику відповідальність за долю цивілізації. Останній дюйм не можна перейти, бо тоді на Землі більше не буде людей. І тут не можна не погодитися з письменником.

Оповідання “Останній дюйм” захоплює своїм внутрішнім драматизмом. Герой твору, пілот, опускається на дно Червоного

моря, де з ризиком для життя проводить кінозйомку морських хижаків для телебачення. Олдрідж розкриває болісні й складні переживання Бена, коли той, поранений акулою, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне – зламати глуху стіну відчуження, яка відділяє його від власної дитини.

Хлопчикові Деві десять років. Він добре розуміє, що мати ним не цікавиться. Батько здається сторонньою людиною – небагатослівною й різкою. Деві гостро відчуває свою самотність. Хлопчик непокоїться, що з ним станеться, якщо батько так ніколи й не повернеться з морської глибини. Він питає батька, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. Бен, як завжди грубувато, відповідає, що боятися не треба й з ними нічого не станеться.

Поранення батька змушує хлопчика забути про свої сумні думки. Деві починає серйозно ставитися до того, що сталося. Обличчя хлопчика міниться від жаху, він боїться крові, голос його тремтить від хвилювання та сліз. Поранений Бен уперше уважно придивляється до сина, і розуміє, що його хлопчик – дитина досить розвинута. Деві схожий на батька й має твердий невгамовний характер. Бен розуміє, що відповідає за життя сина. Якщо він раптом загине, хлопчик залишиться сам, і його дуже нескоро знайдуть у цій пустелі.

Олдрідж талановито розкриває епізод подолання хлопчиком останнього дюйма. Автор тонко зображує збентеження й жах, які охопили дитину. Обличчя хлопчика стало уважним, зосередженим, бо він мусить виконати дорослу роботу. Здається, він і сам подорослішав, у нього з’явилося почуття відповідальності. Дійсно, у житті не раз приходиться долати останні дюйми. Тепер у Бена є життя, подароване йому власним сином.

Джеймс Олдрідж багато разів звертає увагу читача на описи поведінки героїв, а також на описи пустелі й моря. Саме в цих фрагментах твору віддзеркалюється думка письменника про духовну красу, про призначення людини.

Тема відповідальності є однією з провідних у творі. Олдрідж наголошує на тому, що людина – творець своєї долі. Людина – найдосконаліший витвір природи й має бути достойна того місця, яке займає в ній.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Проблема відповідальності у творчості Д. Олдріджа (Твір-роздум за оповіданням Д. Олдріджа “Останній дюйм”)