Природа і людина у творах Миколи Вінграновського

Народився в м. Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. Навчався в Київському інституті театрального мистецтва імені І. Кар-пенка-Карого, у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені О. Довженка актором, режисером, сценаристом.
Поет, прозаїк. Автор поетичних збірок «Атомні прелюдії», «Сто поезій», «На срібнім березі», «Київ», «Поезії», «Цю жінку я люблю» та інших, роману «Наливайко», творів для дітей. Лауреат Міжнародної премії фундації Антоновичів, Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього,, захоплюються його красою. Одним з таких письменників є Микола Вінгра-новський. У поезії «Грім» яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай — обтрусити гілки слив, груш:

І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Навіть буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком «р», є буркотінням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий.
Людина — така ж часточка природи, як рослини і тварини. Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа неодмінно віддячить їй. У оповіданні «Первінка» ми бачимо, що люди і тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах.
Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, і в зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували на повернення чоловіків-трудівників, що допоможуть відродити добробут на селі.

У цей час діти дорослішали раніше: «Миколка мав усього років дванадцять. Мати… купити корову мУсила доручити Миколці».

Головний герой оповідання — Миколка — справжній голова сім’ї, що відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про хвору матір.
Особливо торкається душі читача епізод купівлі корови Микол-кою та їхня мандрівка додому: «Тепер вона була його, їхня, домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя».
Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини «корівкою»:
«Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав:

— А як тебе звати?
— Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось…»
Ще один повноправний герой оповідання — пес на ім’я Собака. Безпритульна тварина прибилася до людей і знайшла в них не лише нових господарів, а й друзів.
Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і тварини. Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний добробут.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Природа і людина у творах Миколи Вінграновського