Поетичні афоризми з творів Івана Крилова в українських перекладах

А Васька слуха та вминає. Вислів походить із байки «Кіт і кухар» (1812), у якій оповідається про те, як за час відсутності кухаря кіт Васька потяг зготовлену курку. Коли кухар повернувся і побачив, що кіт їсть курку, він, замість покарати, почав переконувати його, що так робити не можна, що це не гарно, що про нього піде погана слава і т. ін. А Васька все це слухав спокійно і продовжував доїдати курку:

А Васька слуха та вминає. Тут слово за слово, і кухар красномовний Ні краю ні кінця не міг дійти у слові! А поки він галасував, Кіт Васька все печене вклав! (Переклад Михайла Старицького)

Вислів використовується мовою оригіналу й в українському перекладі, коли хочуть підкреслити, що марно умовляти кого-небудь у тих випадках, коли потрібні рішучі заходи, а не слова, що умовляти безсовісних людей — надаремна витрата часу, бо вони не звертають ані найменшої уваги на всі присоромлювання, зауваження, дорікання, а продовжують робити щось погане.

Як бачите, такі люди готові прямо відстрілюватися від української мови. Оце ж на догоду таким і хочуть впровадити російську мову як офіційну. Догоджання їм, умовляння — марна річ. У них на це є своє: «А Васька слушает да ест».

(Д. Білоус. Навіть Бог нам не простить)

Про це і після революції вже сказано й написано немало, надіслано десятки звернень до влади з конкретними пропозиціями щодо зміни ситуації, а влада не реагує. А «Васька слушает, да ест».

(В. Гей. Відгодований «васька» на українському телебаченні)

Ай Моська! Дужа, знать, вона, Що бреше на слона.

Вислів походить із байки «Слон і Моська» (1808 р,). У байці собака Моська, побачивши, як вулицею ведуть слона, кидається на нього з несамовитим дзявкотінням. Сусідка Шавка намагається вгамувати Мось-ку, але та пояснює їй головну причину свого нападу на велетенську тварину:

«Ат! — Моська їй відповідає, — Та це мені і духу наддає, Що зовсім я без бою Стать можу забіякою лихою. Хай пси говорять між собою: «Ну й Моська! Дужа, знать, вона, Що бреше на слона «. (Переклад Євгена Кротевича)

Вислів використовується щодо людей, які беруться критикувати або глузують із тих, хто перевершує їх масштабами своєї особистості чи діяльності, щодо людей, які самим протистоянням із кимсь розраховують здобути певний моральний авторитет, увагу й повагу суспільства. Ось чому в низці публікацій останніх років донецький учений заперечує практично все, що хоч якось зв’язане з компаративістикою, а багатьох живих і покійних видатних представників цього наукового напряму (звичайно, перш за все українських) називає не інакше, як «дилетантами в науці», «пристосуванцями». Так і хочеться сказати словами І. Крилова: «Ай Моська! Знать, она сильна, чтолаетна слона!»

(Ф. Бацевич. Про «поглинання матриць мови», або Чи можна філософствувати і молитись українською?)

Аніж кумась лічить трудитись, Так краще вже на себе подивитись

Джерелом постання вислову є байка «Дзеркало і Мавпа» (1816 р.). За сюжетом твору, Мавпа побачила в дзеркалі своє відображення й у розмові з Ведмедем почала глузувати з потворності побаченого, знаходячи в ньому найгірші й найнепривабніші риси зовнішності та поведінки своїх подруг і не розуміючи того, що це саме своє віддзеркалення вона бачить. Натомість Ведмідь спробував пояснити недоумкуватій Мавпі справжню ситуацію:

Аніж кумась лічить трудитись, Так краще вже на себе, кумо, подивитись » Мишко їй відказав. Та цю пораду він даремно тільки дав. (Переклад Євгена Кротевича)

Вислів має значення: замість шукати недоліків та вад у когось іншого, слід насамперед критично й об’єктивно поставитися до самого себе.

А скринька просто відчинялась (відкривалась, відмикалась)

Вислів походить із байки «Скринька» (1808 р.), де розповідається про те, як один майстер, «механіки мудрець», довго намагався відімкнути скриньку, помилково вважаючи, що спосіб її відкриття має якийсь секрет:

От він до скриньки прикипів: Вертить її з усіх боків І голову собі морочить; То гвинтик торгає, то скобу, як заскочить. Насправді ж ніяких секретів у відмиканні не було: Потів, потів; та врешті вкрай стомивсь, Од скриньки відступивсь, — Не зміг відкрить її, бо справа не ладналась: А скринька просто відкривалась. (Переклад Тереня Масенка)

Вислів уживається, коли якась справа, якесь питання, що здаються надзвичайно складними і заплутаними, загадковими і незрозумілими, насправді виявляються дуже простими, легко виконуваними і пояснюваними, тож не потребують особливого мудрування.

Дем’янова юшка. Постання вислову пов’язане з однойменною байкою (1813 р.). Дем’ян, прагнучи віднадити від свого дому сусіда Фоку, який любив завітати до нього на гостину, знаходить вельми хитрий спосіб для цього: він надто щедро пригощає Фоку рибною юшкою. Сусіда вже не має сили їсти й не витримує надмірного гостювання:

Ледь Фока не зомлів; Хоч юшку він любив, та від біди без слів, Вхопивши хапко Очкур і шапку, Ногами лиш залопотів більш він до Дем «яна не ходив. (Переклад Олекси Новицького)

Вислів використовується для образного позначення надмірної гостинності та нав’язливої щедрості, псього того, що пропонується комусь понад можливу й прийнятну міру.

За що ж, спитаєте, однак, Зозуля Півня хвалить так? За те, що хвалить він Зозулю.

Вислів походить із байки «Зозуля й Півень» (1841р.). У творі відбувається діалог Зозулі й Півня, який являє собою нещире й надзвичайно перебільшене взаємне розхвалювання співочих талантів цих птахів, їх порівняння із кращими представниками співочого птаства. Горобець, чуючи їхню розмову, каже:

«Годі вам! Як не хваліть одне одного чуло — У вас обох поганий смак…» (Переклад Миколи Шеремета)

Словами, що стали крилатими, завершується твір, формулюється його головна думка. Використовуються вони для характеристики людей, які хвалять одне одного нещиро, невиправдано, дуже перебільшуючи якості, риси й таланти, бо роблять це тільки з розрахунку на взаємне розхвалювання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Поетичні афоризми з творів Івана Крилова в українських перекладах