Подорож містами України

З давніх-давен у людей виникло прагнення проникнути в сутність географічних назв. Кожна з них немовби запрошує прочитати її неповторну і приховану віками історію, кличе відгадати покриту нашаруваннями сторіч істину.

Народження деяких назв сягає прадавньої давнини. З тих пір – унаслідок вічної зміни картини світу і розвитку мов – відбулися значні перетворення і в найменуваннях міст. Нерідко вихідну форму слова можна встановити тільки за історичними джерелами або реконструювати мовознавчими методами.

Тож я пропоную спробувати

підняти завісу таємниці над іменами найстаріших міст нашої України. Оповідь про заснування Києва містить «Повість временних літ», за якою (із посилання на старовинну легенду) три брати: Кий, Щек і Хорив та їх сестра Либідь – були засновниками цього міста, нинішньої столиці України. Брати стояли на чолі східнослов’янського племені полян, а на честь старшого брага Кия було названо Київ шляхом додавання до особового імені «Кий» префікса ів (-евь).

Легендою оповита і назва міста Чернігів. Її пов’язують з іменем хороброго сіверського князя Черного, що славився в борні проти хазар. До нашого часу збереглася

в Чернігові Чорна могила – слов’янський курган X століття. За переказами, в ній мовбито поховано князя Черного (Чорного), легендарного засновника Чернігова.

Місто Житомир виникло як центр одного з древлянських племен – житичів. Назва міста витлумачується так: «мир (місто) житичів». Слово «мир» у деяких слов’ян раніше означало «округ, область, світ».

Перші згадки про Ужгород припадають на 903 рік. З цього часу аж до розпаду Австро-Угорщини його називали Унгвар -«фортеця на річці Унг», де угорське слово «вар» – «фортеця», а «Унг» – угорська назва річки. Тепер закріпилася назва «Ужгород», яку утворили слова «Уж» (назва річки) і «город» (у старому значенні «укріплене місце»).

В основу назви Луцьк покладено слова «лука» («вигін річки, коліно, річкова затока»), бо він розташований на підвищенні і оточений з трьох боків крутими вигинами річки Стир. За допомогою слов’янського суфікса -ск – утворений відносний прикметник, який перейшов в іменник.

Назва Полтава походить від річки Лтави (Олтави) – притоки Ворскли. Можливе й інше витлумачення топоніма: Лтава і Полтава – різночасові найменування того самого населеного пункту; у такому випадку друга назва утворена від першої за допомогою префікса по-.

існує припущення, що Чернівці та Чернігів є якоюсь мірою тезками, бо в основу першого теж покладено особове ім’я Чорний, а формант -івці позначає мешканців. Є ще інша думка і поселення називалося так за чорні на вигляд споруди із землі і дуба.

Данило Галицький, збудувавши у ХІІІ столітті замок на Княжій горі, назвав його іменем сина Льва – так розповідає старовинний переказ. За іншою легендою, Львів заснував сам Лев Данилович, а не його батько.

Черкаси названі так з «вини» черкесів, які у ХІІІ столітті переселилися сюди з Північного Кавказу, заклавши біля Дніпра нове поселення. Гадають, що у назві міста Рівне відображається рівнинний характер місцевості, оскільки воно було закладене на рівнині, обрамленій височиною. Назва Вінниця пішла від слова «віно» (посаг, придане, дарована земля). Це має реальну основу: місто і прилеглі до нього землі в XIV столітті князь Ольгард подарував своїм племінникам.

Від злиття двох слів «терен» і «поле» походить назва міста Тернопіль, історія якого сягає 1640 року.

Щодо Харкова, то існує декілька припущень з історії походження його назви. Але більшість дослідників сходиться на тому, що наше місто було названо іменем першого поселенця козака Харка, який заснував хутір на низовинній, болотистій місцевості. З того часу минуло більш як 350 років; і сьогодні гідна слава Харкова сягає далеко за межі України.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Подорож містами України