Осуд війни в поезії Олександра Блоку

У відмінність від більшості письменників-модерністів Блок із самого початку засудив імперіалістичну війну. Це виявилося вже в тім, що він майже зовсім не відгукнувся на неї, якщо не вважати два вірші, що прямо ставляться до теми війни («Петроградське небо каламутилося дощем», «Шуліка), і деякі відзвуки в інших віршах. Основні мотиви в цих добутках — безглузда загибель людей —

Ця жалість — неї заглушає пожежу Грім знарядь і тупіт коней Смуток — неї застеляє отруєна пара З галицьких кривавих полів… — і тривога за долю Батьківщини — в «Шуліці»: Ідуть століття, шумить війна, Встає заколот, горять села, А ти все та ж, моя країна, У вроді заплаканої й древньої Доколе матері тужити? Доколе шуліці кружляти?

Найбільше Значним добутком Блоку переджовтневої пори є поема «Солов’їний сад» , у якій підведений «своєрідний підсумок міркуванням Блоку про життя й пр самому себе» . У вірші 1908 року «Травень жорстокий з білими ночами» Блок писав, що для людини всього «достойней за важким плугом у свіжих росах поутру йти!». В «Солов’їному саду» тема праці розвивається на новій філософській і суспільно-літературній основі. Герой поеми займається простою працею — він возить на ослу камені до залізниці. Шлях його лежить повз солов’їний сад, куди «не доносяться життя проклятья», і, спокушений цим, він іде туди, в объятья «чародійки». Але-

Нехай укрила від дольнего горя стіна, ЩоПотонула в трояндах, Заглушити гуркотання моря Солов’їна пісня не вільна! И герой поеми залишає сад

Блок, однак, нещадний до свого героя, що змінив життя. Зрада дорого йому коштувала: він залишився на самоті, його місце в житті вже зайнято:

А с стежки, протоптаної мною, Там, де хатина колись була, Став спускатися робітник з киркою, Погоняя чужого осла

У той же час «Солов’їний сад» полемічно спрямований і проти тих поетів — «чистих ліриків»,- які проповідували теорію ізольованої насолоди щастям. Особливо важливо те, що Блок тут прямо полемізує зі своїм учителем — Фетом, зокрема з його віршем «Ключ», а також баладою «Соловей і троянда». «Написаний… напередодні революції, «Солов’їний сад» містить у собі вирок всьому самому привабливому, самому упоительному, самому, здавалося б, поетичному, що могли пред’явити апологети старого миру в переддень його катастрофи» .

Художник, писав Блок, «повинен чесно дивитися, а дивитися художньо чесно, значить — дивитися в майбутнє». Сам він дивився саме так. Чим ближче було до моменту здійснення соціалістичної революції, тим ясніше — відносно! — розумів поет деякі сторони соціального й громадського життя. Він привітав лютневу революцію, але розцінював її лише як початок більших подій, як прелюдію до більше серйозних здійснень


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Загрузка...
Зараз ви читаєте: Осуд війни в поезії Олександра Блоку